6.

В корчмі випивка, як і грошенята у кишеню Кіндрату, лилася рікою. Гноми на всі лади славили Галю. Сера Ель Ранго тричі підкидали вгору з вигуком:

–  Будьмо-гей! Качайте, браття!

–  За Галю!.. За нашу Валайю!..

–  А як вона цього крутька, га?!.. Раз-два і на місце поставила! Наша порода! –  радісно промовив Бор і випив повний келих медовухи. –  За Валайю!..

Лише Валентина кривила пику, мов побачила таргана Мстислава, який ворушив вусами, сидячи на краєчку шинквасу.

–  Ти дивись, щоб усе до копієчки заплатили, –  шипіла вона на вухо трошки п’яненькому Кіндрату. –  І досить пиячити! Бо обов’язково надурять!

–  Валю, дай відсвяткувати! Це ж наша Галя!.. –  стримано посміхався хазяїн корчми, наче вибачався перед нею, що шеф-кухарка, барвумен та подавальниця в одному обличчі пройшла відбірковий тур.

–  Тобі б лише святкувати! А працювати хто буде?

–  Та ну тебе! –  відмахнувся Кіндрат і підсів до столу, де гноми вже розлили свою міцну гномовуху – як її називали деякі гості – та на всі голоси знову й знову вихваляли Галю.

Сер Ель Ранго встав з-за столу, попрощався і тихенько пішов до Галіного будинку, бо там Кумуся, яку він забрав у відьми, вже нервувала – ніхто рибки не дав, кісточки не витягнув, гіркою не виклав, сметанки не налив. А її треба ж балувати. Як Галю.

Трансфер відвіз учасників шоу до двох котеджів. Тринадцять чоловіків і сім жінок. Усіх розселили по двоє в кімнаті. Лише одній пані з Македонії виділили окрему кімнату, бо вона була найстарша. Галі випала честь розташуватися в одній кімнаті з ельфійкою. Та лишень закочувала очі всім своїм видом демонструючи небажання знаходитись поряд. На Галя плювати на це хотіла з лаврської дзвіниці! Галя, прийнявши душ, зателефонувала коханому.

– Я пишаюся тобою! – ніжно проворкував сер Ель Ранго. – Ти так гарно тримаєшся. Ми тут всією корчмою за тебе вболіваємо!

– Ти у корчмі? – серце Галі стислося від ніжності.

– Я вирішив поки пожити у тебе. Кумусю я забрав у Димури та нагодував. Ми з Бором та іншими відвідувачами цілком і повністю на твоєму боці. Ти дуже хвилюєшся?

– Та начебто ні, – знизала плечима Галя. – Але якось втомилася.

– Відпочивай, – потім він додав кілька слів ельфійською і Галіне серце розтануло від кохання.

– Кохаю тебе! – додала на прощання шеф-кухарка, барвумен та подавальниця в одному обличчі.

– Сю-сю-сю! – передражнила Галю ельфійка, що жалкувала, мовляв, запізно витягла штепсель з розетки, треба було раніше це зробити.

– Стули пельку та заздри мовчки, – Галя позіхнула й вклалася під ковдру.

– Ти не знаєш з ким зв’язалася, – почала ельфійка.

– Знаю, – крізь сон пробурмотіла Галя, – з заздрісною бабою, якій нема чим зайнятися у житті, тому вона цікавиться життям інших. Якщо більше питань нема, то добраніч.

Зранку Галя вже сиділа надворі під липою з чашкою кави – що ж вона за хазяйка й шеф-кухарка, якби не взяла з собою портативну кавоварку? – і читала розпорядок дня на сьогодні. Якого в принципі не було. Вільний день. Лише треба записати кілька відповідей на безглузді запитання і все.

Галя витягла суперсмарт і записала все що вона думає з приводу цих запитань, того, хто їх склав і своїх конкурентів. Натиснула «відправити файл» і одним ковтком допила каву.

Сьогодні їм дозволялося сходити до місцевої крамниці, щоб купити продуктів. Галя зітхнула, бо виявилося, що годувати їх у вільні від зйомок дні не збиралися. Що ж, спасибі, що хоч на період зйомок надали житло з більш-менш нормальними умовами.

Галя зазирнула в чашку, але там нічого окрім гущі не залишилося; помила чашку прямо недалеко від котеджу, де бив фонтанчик питної води. Не треба бути ясновидцем, щоб дізнатися, що вона першою прийшла до крамниці.

Готувати не хотілося зовсім. Вона вирішила поберегти сили на змагання. Крамар прискіпливо оглянув Галю, а потім розплився в усмішці:

– Панно Галино! Вітаю у моїй скромній крамниці! Що вам до вподоби? Чим порадувати?

Галя озирнулася. Та іншої Галі крім неї тут не було. Вона зітхнула – ось вона, народна слава, яка на даному етапі життя їй була не потрібна.

– Добрий ранок! – удавано радо привіталася вона. – А чи нема у вас готових сніданків?

– Дивлячись що до вподоби вам, панно Галино!

– Вівсянка на молоці або сирники.

– Є сирники, золотаві теплі, щойно спечені!

– Дайте порцію.

– І все? – крамар розчаровано дивився на Галю.

– Поки що так. А комплексні обіди ви готуєте?

– Сьогодні – капусняк, гречаники з томатною підливкою і узвар з айви, слив та груш, – перелічив крамар.

– Беру за передплатою, – Галя дістала з гаманця карточку. – І дайте мені ще пляшку мінеральної води. Он тієї, – вона вказала на синю скляну літрову пляшку.

Крамар вручив Галі гарячий паперовий пакунок з сирниками. Галя вийшла з крамниці та просто неба з величезним задоволенням поласувала сирниками з вишневим конфітюром, запила водою і пішла до котеджу.