2.

У віп-зоні розгорталася епічна драма «Валентина проти всіх». Вона шулікою кидалася на Кіндрата, сера Ель Ранго і Бора. З її очей хіба що блискавки не сипалися.

– А кажуть, що магія у вас не працює, – пробурмотів у бороду гном.

Валя не зрозуміла, що з неї тільки-но покепкували.

– Не працює! Не дочекаєтесь! Ваші специ й робили заглушки на всі види магії! Мені ще не вистачало магічних розборок!

– Чого ти завелася? – з темряви вийшла Галя і увімкнула м’яке романтичне світло у скляних невеличких світильниках, які імітували свічки. Галя натиснула на екран, сувій вистрибнув перед очима мов Пилип з конопель. Галя змахнула меню і натиснула на кнопку виклика шефа. На екрані з’явилося личко Оксани.

– Я до ваших послуг, панове, – хіба що не проспівала вона.

– Ксюш, зробіть нам ще кави. Одну гномську, дві ельфійські та дві лунго з вершками. Й мабуть, принесіть ще морозива.

– З урахуванням смаків?

– Угу.

– Тоді оберіть яке, вам все зараз принесуть.

Галя потицькала по яскравим картинкам, роблячи замовлення. Потім сувій зник.

– То ви так ні до чого і не домовилися? – спокійно спитала вона.

– Здогадалася! – розпалена мов праска з ХІХ сторіччя Валентина закинула ногу на ногу і зчепила пальці у замок на кістлявому колінці.

– От скажи, чого ти вередуєш?

– Бо хочу знати за скільки окупиться проєкт? Коли ми з Кіндратом відкрили корчму, то понад рік працювали в мінус.

– Це було вісім років тому, – мирно відповіла Галя. – Зараз у нас є ім’я. Поки будуть ремонтувати заклад, візьмемо в оренду трейлер. Поторгуємо трохи на колесах. Я розроблю гарне меню…

– То я ще за трейлер повинна платити?! – тоненькі брови Валентини хіба що на кучері не заскочили.

– Я власним коштом його візьму. Ти скажи мені одне – ви з Кіндратом згодні чи ні?

Бор і Ель Ранго мовчали. Ельф беріг зв’язки, а гном дивувався людській впертості. Він вважав, що їхнє плем’я не пересперечати, а тут он як.

– Зрозуміло, – Галя сіла навпроти. – Роги-роги, я ваш бик. Тоді я поставлю питання ось так: Кіндрате, може продаси корчму?

На Валентину напала гикавка. Кучері заворушилися наче змії на голові Медузи Горгони. Й вона як по-зміїному зашипіла:

– Ти-и-и-и…. Гик!.. Ти-и-и-и… Гик! Та як ти смієш-ш-ш?!..

– Припиніть негайно! – втрутився в суперечку сер Ель Ранго.

– Любий, не треба втручатися, – голос Галі-Криголама лився медовою патокою. – Я розберуся самостійно, це моя робота.

– Робота?! Гик!.. Ти звільнилася! Щ-щ-шшей отримала розрахунок! Гик!.. Гик!.. Як ти смієшш-ш-ш?!.. – ніяк не вщухала Валентина.

– Смію, – Галя була спокійна, як кішка Кумуся, коли натріскається рибки за обидві щоки. – Ти не репетуй, а краще послухай. Усі питання з постачальниками вирішую я, ціноутворенням теж займаюсь я, звіти складаю я – ти лише їх перевіряєш. Окрім того, я готую, частую і прибираю. Я пів року прошу відремонтувати робота-прибиральника. І що? Ти сказала, що ремонт двірника обійшовся занадто дорого.

– То ти хочеш викупити корчму, розбити тутечки розважально-туристичний комплекс, а нас під сраку коліном? – це вже Кіндрат перестав пиячити.

– Кіндрате, а нумо згадаймо минулий рік. Хто зустрічав, – Галя кинула короткий погляд на Ель Ранго і на мить знітилася, але взяла себе в руки й продовжила: – шановних ведучих? Хіба ти? Ви з дружиною переховувалися у підвалі.

– Та щоб тебе їжаки залоскотали! – Валентина схопилася з місця. Ліхтарики на дереві захиталися так, наче на віп-зону налетів буревій. – Я не відповідаю за кухню!..

– У мене нема часу на суперечки, – Галя прикрила рота долонькою, бо солодко позіхнула. У темряві блиснула фікса. – Тому, поки я буду змагатися на конкурсі, ви подумайте, порахуйте, а потім поговоримо.

І шеф-кухарка, подавальниця і барвумен Галя-Криголам підійнялась і у супроводі сера Ель Ранго та гнома Бора вийшла з-за столу. На вулиці вони стояли на зупинці таксі.

– Я в захваті від тебе, Валайя! – Бор ледь торкнувся губами пальців лівої руки Галі. – У тебе є всі шанси на перемогу.

– Дякую, Боре, – Галя перехрестила його маківку. – Димура теж так напророчила.

Під’їхало таксі, яке доставило трійцю до порталу. Там і розійшлися у різні боки. Гном пішов до свого виміру, а сер Ель Ранго ніяк не міг залишити Галю. Робота в обох займала забагато часу. Вони бачились онлайн. Або ж ось так, як сьогодні. Щоб випав спільний вихідний – то треба було дуже постаратися. У Ель Ранго щільний графік роботи, а у Галі суцільні непередбачувані обставини: то делегація з іншого виміру, то з іншої галактики. То хтось захворіє на якусь екзотичну хворобу, яку підхопить від гостя, то ще щось трапиться.

А щодо усіляких хвороб, то Галя ледве вмовила цьогоріч Кіндрата з Валентиною купити портативний ідентифікатор. Він кріпився на дверний отвір на самісінькому вході. Сканував людину, мов рамка в аеропорті. На щастя, зараз аеропортів нема, бо хто у своєму розумі буде літати, якщо можна в лічені секунди дістатися будь-якого місця будь-де у вимірах. Так от, ідентифікатор сканував відвідувача непомітно навіть для нього. Але якщо виявляв якусь заразну хворобу, вмить ізолював хворого безпечним нано-полем і сигналізував у швидку, одночасно відправляючи на пульт лікарні діагноз. Одним пристроєм вбивали двох зайців – і відвідувачу добре, і співробітники здорові. Але ж Валя перед придбанням ідентифікатора крові попила, як той упир.