Глава 5.

- Чому не розповідаєш, як з'їздив до Боженків? Як у них там справи?

Лада сиділа з ногами на зручному диванчику на кухні у Жені та спостерігала, як він заварює міцну ароматну каву. Вона жартувала, що майже переїхала до нього. Але у кожному жарті є частка жарту, а все інше правда. Лада дійсно проводила у нього більше часу, ніж у себе вдома. Для неї це було вкрай не притаманно, а отже не звично. Але все виходило наче само собою. 

- Та наче все нормально. Посиділи, погутарили як у старі-добрі часи.

Женя чомусь не хотів говорити їй про підозри Фаїни та Данила щодо неї. Мабуть, боявся її образити та засмутити. Але Лада сама запитала про цю справу.

- Що там зі справою про напад на Фаїну? Є якісь зрушення? Щось вдалося з'ясувати? 

- Нічого нового. Аліна пропала. Досі не можуть знайти. Як і того прибацаного охоронця. Виписка від мобільного оператора щодо дзвінків Аліни нічого нового не дала. Все наче сходиться на цій нещасній Аліні. Знати б де вона поділася! Якби вдалося її знайти, відразу б прояснилась вся ця чортівня. 

Лада слухала його та наче наяву побачила "цю нещасну Аліну", як тільки-но назвав її Женька. Згадалося все так чітко та яскраво, що Владлену аж тіпонуло. Наче струмом вдарило.

Вона тільки зараз почала відходити та заспокоюватися після тих злощасних подій. 

*******

Не те щоб вона була чарівна фея, вся в блискітках та з прозорими крильцями чи наївна ніжна принцеса, але ніколи раніше їй не доводилось самостійно вдаватися до насилля. Тим паче забирати у когось життя. Але іншого вибору, як не крути, вона не мала. Лада зламала собі голову роздумуючи, як краще вчинити з "нещасною Аліною". 

Відразу після того, як її нетямущий братик з тріском провалив цю справу, Владлена діяла швидко та рішуче. Брата в аеропорт. Потім за Аліною. Наплела їй, що Данило поїхав у термінове відрядження та оплатив їй відпочинок у шикарному спа-готелі у сосновому лісі на березі мальовничих озер. Це дурненьке створіння повірило і в це. Що там говорити, Влада, коли це вкрай потрібно, вміє бути дуже переконливою. 

Сама повезла її в той готель. Дорогою вивела з ладу її телефон. Зробити це не так і складно. Особливо, якщо маєш такий девайс, як USB-Killer або  флешка-вбивця по-нашому. Підключаєш до гаджета, який треба вивести з ладу, розряд струму й по всьому. Саме так і вчинила з телефоном Аліни. Спочатку запропонувала підзарядити його зарядним в машині, а коли зупинилися на заправці, дала гроші та попросила дівчину оплатити бензин та купити їй води. Часу було достатньо, щоб лишити Аліну без телефону. 

Лада попросила дівчину нікому нічого про готель "від Данила" не розповідати, щоб не було непотрібних пліток та розмов. Пообіцяла подзвонити матері Аліни та все пояснити. Їй кров з носа  потрібно було виграти час, поки вона вигадає, що з Аліною робити далі. Дівчина стала дуже небезпечним свідком. Свідком, який з легкістю може зруйнувати все її життя.

Потім потягнулися страшні виснажливі дні, коли Владлена намагалася придумати, що робити з "нещасною Аліною" далі. Вона перебирала варіант за варіантом, але розуміння того, що найрозумнішим та найбезпечнішим буде зробити так, аби маленька білявка зникла назавжди після цих роздумів стало стовідсотковим. Але як це зробити? 

Влада не мала і сподівалась ніколи не мати кримінального досвіду. Навіть якщо обставини вимагали подібних дій, сама вона ніколи цим не займалась. По-перше, у неї є Роман, а по-друге, завжди можна зорганізувати чи використати наосліп когось іншого. Але не цього разу. Тож вона мала проблему. 

Після тривалих роздумів Лада таки прийняла рішення. Їй було гидко до нудоти перебирати варіанти того, як позбутися живої людини. Це тобі не "многоходовочку" зі знищення чиєїсь кар'єри прораховувати чи як з лайна зробити цукерочку, а потім цю "цукерочку" зробити, наприклад, депутатом.

В той день все якось так зійшлося докупи. Лада приїхала до Аліни з радісною звісткою, що нарешті сьогодні вона зможе зустрітися з Данилом, поговорити, все з'ясувати, попросити вибачення і попрощатися. 

- Якщо ми правильно підготувалися та  все пройде, як слід, ти станеш вільною від свого депресивного стану, - говорила Лада, намагаючись приборкати тремтіння в голосі та звучати якомога впевненіше. - Так, станеш вільною. Ніяких страждань, переживань, болю. Все закінчиться. Буде спокій та душевний спочинок.

Раптом задзвонив телефон. Лада аж здригнулася так неочікувано це сталося.

- Так, слухаю! - відповіла вона на дзвінок. - Ви на місці? … Ні, я не встигаю. Ніяк не вийде. … Просто виливайте. … А там не переплутаєте. Більше немає куди. … Та це нічого. … Дякую за турботу, але просто заливайте, де я сказала. … Слухайте, я вам заплатила, щоб ви зробили те, що я попросила! … Так, дякую! До побачення!

Владлена поклала слухавку та звернулася до Аліни.

- Вибач! Ремонт на дачі затіяла. Так оце таке постійно. Про що ми говорили? А, згадала!

Вона дістала термос з духмяним чаєм. Салон автівки заполонив аромат м'яти, меліси, лаванди й ще якихось трав, не таких яскраво виражених. Серед заспокійливих трав цього чаю був прихований ще один інгредієнт. 

- Випий-но! Це обов'язково. Цей напій знизить гормони напруги та допоможе запобігти нападу паніки.

Мала слухняно випила. Шляху назад уже не було. З цього моменту Лада стала вбивцею.