Розділ 1

Кажуть, якщо взяти банку перцю та блукати містом, то його можна зустріти. Втім, є кілька поправок, які обов'язково варто прийняти до уваги, аби збільшити свої шанси на зустріч із ним. Перець у банці повинен бути дуже гострий, а блукати містом потрібно саме під час дощу. Аліса, хоч і не свідомо, проте все ж таки виконала ці умови, коли покинула супермаркет із пакетом щойно куплених продуктів. У цей неймовірно паркий літній день ніщо не передвіщувало дощу. Проте самі знаєте, як ото дощі звикли з'являтися нізвідки. Особливо у літку. Так і в цей момент, коли Аліса вирішила пройтися через парк і очікувала там зустріти будь-кого, але не перші краплі дощу, вони застали її зненацька. Спочатку це були невеличкі маленькі крапельки, які у таку спеку Алісі здавалися навіть напрочуд приємними. Проте за кілька секунд дощ із ніжних приємних крапельок, які приємні у спекотний день, переріс у ллє як з відра.

Аліса зойкнула, міцно притискаючи до себе паперовий пакет, який вже почав розмокати. Вона побігла. Кеди ковзали по мокрому асфальту, волосся прилипло до обличчя. Вона озиралася, шукаючи хоч якесь укриття. Дерева не рятували - зараз вони самі скидали на неї важкі потоки води.

Раптом за кущами вона побачила стару дерев'яну альтанку. Аліса кинулася туди, перестрибуючи калюжі, і залетіла під дах.

Вона обтрусилася, поклала вологий пакет на лавку і почала витирати обличчя. В альтанці не було нікого. Лише вона і шум зливи.

- Прикро, коли дощ псує всі плани, правда? - пролунав спокійний чоловічий голос.

Аліса різко обернулася. На іншому кінці лавки сидів чоловік. Вона могла б заприсягтися, що секунду тому там було порожньо. Вона не бачила і не чула, як він прийшов, а на його одязі не було жодної краплі води.

На ньому був ідеально випрасуваний зелений піджак дуже яскравого відтінку. На шиї - акуратна краватка такого ж самого кольору, але трохи темніша. Чоловік дивився на неї з ледь помітною посмішкою.

- Ви... ви як тут опинилися? - видихнула Аліса, відчуваючи дивний холодок по спині.

- Я приходжу туди, де потрібен, - відповів він. Його погляд впав на пакет Аліси, з якого визирала скляна банка. - О, бачу, ви любите гострий перець. Сміливий вибір.

Аліса машинально прикрила банку рукою. Вона купила її просто так, піддавшись секундному пориву.

- Так, люблю, - розгублено кивнула вона. - Моє життя надто нудне. Робота, дім, знову робота. Хочеться хоч якихось гострих відчуттів, хоча б у їжі.

- Нудне життя... - незнайомець засміявся, і цей звук нагадав шурхіт сухого листя. - Люди часто не цінують спокій. Ви точно впевнені, що хочете додати у своє життя гостроти?

- Я б усе віддала, щоб дні перестали бути однаковими! - несподівано для себе зізналася Аліса. - Хочу, щоб життя вирувало. Щоб не було цієї передбачуваності!

Чоловік повільно підвівся. Він виявився дуже високим.

- Зрозуміло, - він поправив зелену краватку і хижо посміхнувся. - Рутина справді вбиває смак до життя. Ваше бажання почуто, Алісо.

- Звідки ви знаєте моє ім'я... - почала вона, але не встигла договорити.

Яскравий спалах блискавки осліпив її, а сильний гуркіт грому змусив заплющити очі. Коли Аліса розплющила їх, в альтанці знову нікого не було. Тільки її пакет і різкий запах грози в повітрі.

Дощ раптово припинився. Хмари почали розходитися.

Аліса нервово засміялася, подумавши, що їй це просто привиділося від втоми. Вона взяла свої продукти і вийшла з парку.

Тільки-но вона ступила на тротуар, її телефон завібрував. Прийшло повідомлення від банку: "Ваші рахунки заблоковано через підозру у масштабному шахрайстві. Зверніться до найближчого відділення".

Вона завмерла. Серце забилося швидше. Раптом телефон задзвонив - це був її начальник.

- Алісо, ти де?! - кричав він у слухавку. - В офісі поліція! Вони шукають тебе через якісь зниклі документи! Не приходь сюди, тікай!

Вона опустила телефон. Тремтячими руками Аліса дістала з пакета банку з перцем. На етикетці вона раптом помітила невеликий зелений відбиток пальця.

Позаду різко загальмував чорний позашляховик. З нього швидко вибігли двоє людей у костюмах і попрямували до неї. Життя перестало бути передбачуваним. Аліса з жахом зрозуміла, що отримала саме те, чого просила.