Розділ 39. Хочеться йому вірити

Хто б міг подумати, та мені страшенно не вистачає Радомира! Фізично і ще більше — психологічно!

Якби кілька днів тому хтось мені сказав, що наші із ним стосунки аж настільки трансформуються — я б посміялася цьому вигаднику в обличчя.

Трясця, одна поїздка і від іронічних спарингів ми перейшли до акробатично-еротичних вправ у спальні. З його подачі і з моєї згоди.

А це його зізнання?! Відрив башки якийсь, я ледь вийшла зі ступору! Ша-ле-нію!

Скеля мене кохає? Звісно, я чула, що закохатися можна і за дві секунди, але ж це не про Радомира. Не про цього циніка з затісним серцем. Хтозна, що насправді відбувається із цим підступним чортякою, але мені із ним так добре… так любо.

От я точно закохалася всупереч своїм переконанням. Як тепер позбутися цього мандражу, цілковитої розгубленості і залежності від його присутності? Сама собі наврочила, адже знаю, що жінкам нашого роду з коханням не дуже щастить.

 Та саме зараз я б воліла, аби він був поруч, дивився на мене своїми розумними карими очима, підбадьорливо посміхався, торкався моєї руки. Це я на словах така крута та язиката, а опинившись серед абсолютно чужих мені людей, які запопадливо підсовують мені якісь папери, пояснюючи організаційну структуру компанії «Велес Груп» і в той же час не бачать в мені серйозного гравця — я підсвідомо прагну заповзти в свою мушлю і ніколи звідти не висовуватися.

Я для них не бос і не бізнес-леді, я для них звичайнісіньке дівчисько з провінції, котрій раптом звалився на голову спадок Ігоря Власова і не факт, що заслужено.

Елегантний брючний костюм відомого бренда не робить мене впливовою і тим паче досвідченою. В діяльність цього будівельного гіганта я вникатиму місяцями. Я навіть імена менеджерів плутаю і вже задовбалася втретє вичитувати договір, який мені підсунули юристи.

— Я потребую невеликої перерви, — кажу, відкладаючи папери.

— Попросити секретарку зробити вам кави? — пропонує один із юристів.

— Ні, дякую. Краще підкажіть, де я можу побути на самоті?

— Зала для нарад зараз вільна.

Схоплююсь, і з почуттям власної гідності, тримаючи спину рівно, несу себе до цієї зали нарад, мріючи хоча б ненадовго сховатися від набридливої метушні. Двоє охоронців слідують за мною тінню, лишившись стояти біля дверей. Цікаво, так тепер буде завжди?

Фімо-Фімо… у що ти встряла? Часом ти, напевно, шкодуватимеш за тим простим життям разом з бабусею у своєму маленькому містечку.

Роблю десть глибоких вдихів і дістаю телефон, бо треба зробити кілька дзвінків. Спочатку Марині, дізнаюсь як у неї справи. Подруга сумним голосом відповідає, що у неї все добре, але вона мені явно щось недоговорює. Тож доведеться написати Даніку, розпитати що там і до чого. Спілкування з колишнім мені не до душі, мене напружує, що Данік може вигадати для себе якусь надію на другий шанс і мені знову доведеться робити йому боляче.  

Далі телефоную Стасі, бо мене гризе почуття провини через те, як я їх тоді кинула в заміському спа-комплексі. З Тимофієм теж було б непогано поговорити попри застереження Радомира, я маю особисто подивитися моєму адвокатові в очі та з’ясувати нащо він зустрічався з конкурентами. Може в його намірах не було нічого підступного, а Рад на нього через ревнощі накинувся. Ну не може цей хлопець виявитися таким вже поганцем! Я хочу вчинити порядно, все пояснити Тіму та спокійно відмовитися від його послуг, якщо вже ми з Радомиром підписуємо угоду про ділове партнерство.  

— Стасю, привіт! Пробач засранку, що не писала, не дзвонила і не передзвонювала. У моєму особистому житті дещо сталося, тож я з головою поринула у цей скажений вир.

— Закрутила роман з Радомиром Скелею? — скептично пирхає вона. — До мого брата вже долетіли деякі чутки. Фімо, мені дуже не хочеться тебе засмучувати, але Тім розкопав кілька фактів про цього Скелю. Доволі неприємних. Приїдь до мене, поговоримо нормально. Тим паче у мене досі лежать твої речі.

Напружуюсь. Не хочу чути погане про Рада, усе всередині аж кричить, протестуючи проти цього. Я довірилась цьому чоловіку, віддалась, я його обрала зрештою, тому кожен натяк на те, що він збрехав або скоїв щось жахливе, ранить мене та обурює. Наче це випад і проти мене також. Хочеться його захистити, встати на його бік, спростувавши якісь там факти.

— Сьогодні навряд чи зможу. Я зараз в офісі компанії «Велес Груп», вивчаю та підписую папери…   

— Серафімо, нічого не підписуй! Я тобі цього категорично не раджу! — несподівано для мене в нашу розмову вклинюється Тимофій. Виявляється, він був поруч з сестрою і Стася увімкнула гучний зв’язок, тож він усе чув. — Спочатку ти маєш дещо знати і вже потім вирішувати потрібна тобі ця компанія чи ні. Пропоную зустрітися якомога скоріше. Привіт, до речі. Перепрошую, що не привітався одразу, забагато… емоцій.

Серце проти кудись їхати, дізнаватися якусь там «правду». А от розум раціонально прагне дізнатися, що такого розкопав Тимофій, чим маніпулюють вороги Рада, щоби потім рішуче заперечити. Точніше, щоб Радомир запевнив мене, що це неправда. Йому я повірю без будь-яких доказів.

— Гаразд. Спробую щось вигадати, щоб ненадовго до вас вирватися. Чекайте на мене, — досі вагаючись, кидаю в слухавку.

Раптом накотила така неприємна важкість, наче хтось мене тримає за руки і не пускає. Може зателефонувати Скелі і порадитися із ним? Ні… поки що не каламутитиму воду, не відволікатиму його. Коли вже щось дізнаюся — тоді й наберу. Хтозна, може ті факти і дірки від бублика не варті.