Розділ 37. Радомир. Передчасне зізнання

Так, у мене були жінки. Деякими я навіть захоплювався, бо іноді все ж таки хотілося почуватися живим та бажаним. Але ті стосунки тривали недовго. Мені здавалося, що після шлюбу з Поліною я більше не здатен на щось серйозне та справжнє. Ба більше, я не відчував у цьому потреби, зневірився і не мав планів на сім’ю та кохану жінку.

….Але ця поїздка з Фімою змінила геть усе, піддала сумніву мої залізобетонні принципи та наново переписала плани. А чом би й ні?

Виявляється, я ще здатен закохуватися. Я ще можу стати батьком і пишатися своєю родиною. Раптом переді мною розгорнулися інші горизонти і я чітко усвідомив, що хочу бачити Серафіму своєю дружиною.

Останні дві доби стали для мене одночасно і пеклом, і раєм. Оці наші словесні баталії, іронічне перегавкування, її кокетливі кпини, мої жарти — лише додавали градусу моїй пристрасті. Я так її хотів… аж мізки плавилися, в паху крутило так — мало не кричав.

Але наші любощі в спальні яскраво вибухнули не через це.

…Навіть слів не доберу, аби це пояснити. Жінок, які в мене були до цього, я все одно сприймав як чужих мені, тимчасових пасажирок, а от Фіма… З нею я одразу відчув, що вона моя жінка, що з нею я наче вдома опинився. Кожен сантиметр її шкіри, кожен її вигін, стогін — мої, виключно для мене. Лише в мене будуть права, лише мене ця дівчина кохатиме, лише вона може стати матір’ю моїх дітей, бо вона мені призначена. Фіма моє особисте спецзамовлення.

Ця скалка розбудила в мені те, що здавалося б давно сконало. Торкнулася рукою іржавих струн і тепер я знову можу відчувати на повну. Ось і зараз, спостерігаючи, як вона приміряє обновки, завбачливо кладу свій піджак собі на коліна, щоб вона не почала дражнити мене через моє збудження. Так, я знову хочу затягти її у ліжко. Якби не ці кляті справи — тиждень тримав би її у своїй спальні.

— Напевно, я все ж таки оберу цей брючний костюм, — промовляє вона, роздивляючись себе у дзеркалі. — Що ти скажеш, Раде?   

М-м-м… крихітку вже цікавить моя думка. Що я скажу? Я б тебе зжер, маленька, але доведеться відкласти це задоволення до вечора.

— Гарний вибір. У цьому костюмі ти така ділова та елегантна, — відповідаючи, помічаю в її очах легке сум’яття. — Бубочко, що тебе хвилює?

— Чому ти не можеш лишитися зі мною там на цілий день? — нарешті видає, що її гризе. — Залишиш мене на чужих людей.

— Хм, хтось хотів стати крутою бізнес-леді, керувати величезною будівельною компанією. Провінціалочко, тобі не треба, щоб я постійно тримав тебе за ручку, — підходжу до неї ближче, стаю позаду і, упіймавши у відображенні погляд її блакитних очей, торкаюся губами її ніжної шийки.

— Втім, мені лестить, що ти мене потребуєш. Серафімо… дівчинко, ти впораєшся, — шепочу, а вона починає дихати коротко та рвано, її оксамитова шкіра вкривається пухирцями і це діє на мене сильніше за будь-яку віагру. Бо-же-во-лію. — Тим паче ти будеш не сама. Поруч будуть мої юристи, охорона, мої менеджери, яких я вже туди відправив. Вони допоможуть. В мене є деякі справи, які потребують моєї особистої присутності, а ще розмова з твоєю мамцею.

— Ти тому вирядився, як голлівудська зірка?  

— Мушу тримати марку, — продовжую утримувати її погляд, та Фіма раптом розвертається до мене обличчям.

— Раде, менеджери це добре, але я довіряю лише тобі, — каже і мій дах знову зривається і кудись летить. Бо почути таке від дівчини, яка тобі не байдужа, це потужніше, ніж я тебе кохаю. Принаймні для мене. Цікаво, вона хоч розуміє, як це на мене подіяло чи навмисне маніпулює?

— Роздягайся, — видихаю, на мить сп’янівши від цих емоцій.

— А казав, що мені личить…

Не даю їй договорити, бо пристрасть вирує аж в очах темніє. Рвучко притискаю її до стіни, змушую закинути ноги мені на стегна і кохаю, підтримуючи цю апетитну дупку. Бурхливо, несамовито… Кількахвилинний ураган, а як полегшало.  

— Трясця, цього разу без захисту, — бурмочу, рясно обсипаючи короткими цілунками її лице. — Фімо, поруч з тобою я геть дурію.

— О, це помітно. Я ще не готова народжувати, — розгублено лепече вона. — Чи це ваш підступний план, пане Скеля? Навічно прив’язати мене до себе?

— Каюсь. Розкусила. Та не будемо забігати наперед. Вагітніють не після кожного разу. Далі обіцяю бути обережнішим. Хоча… якщо завагітнієш, я буду радий стати батьком. Хочу, аби ти це знала, — поводжуся, як прибацаний, але що вже поробиш. Закохані усі трохи несповна розуму.

Витріщившись на мене, Фіма шоковано кліпає очима. Зараз або почне плакати, або обурюватися, як вона це вміє, посіче своїми колючими шпичками, а мені потім вигрібай.

— Бубочко, ти така гарна. Я тобі вже казав, що ти красуня? А як мені добре в тобі, це щось нереальне, — спрацьовую на випередження.

— Скеля, ти мені що, зуби заговорюєш? — сердито супиться, поправляючи свій одяг. — Казав, що дбаєш про мою безпеку! Кохатися без презерватива — безвідповідально! Я не маю це пояснювати тридцятип’ятирічному чоловікові!  

— Кохаю тебе! — знову ошелешую її.

Оце мене торкнуло.

Цього разу вона навіть дихати перестала.

Але ж це правда. Може, ці зізнання передчасні, але тепер у Фіми точно відібрало дар мови.

— Чарівнятко, можеш поки що нічого не казати. Просто знай. Нам вже час їхати, тож… — беру за руку, веду вниз. Вона не пручається, але дивиться на мене так, наче у мене на лобі ріг виріс.

В машині теж ані пари з вуст. Кидає косі позирки і мовчить. Якщо вже довіряєш лише мені, Фімочко, маєш вірити в мої почуття, бо саме ти в мені їх і розбудила. Та зараз доводити їй свою правду марно, нехай перетравить почуте.

Знаю, за останню добу все кардинально помінялося. До цього треба звикнути і їй, і мені.

Біля офісної будівлі «Велес Груп» знайомлю її з головним менеджером, представивши Серафіму не лише як спадкоємицю Ігоря Власова, а ще як мою дівчину.

Цілую її в щічку, бажаючи успіху. Цілих п’ять хвилин Фіма не хоче відпускати мою руку, красномовно зазираючи мені в очі.