Розділ 36. Змінилося геть усе

  В душі панує такий дивний супокій. Хочеться солодко потягнутися, як та сита кішка, помуркотіти. Внизу живота досі пульсують відгомони нічної насолоди.

Ми з Радомиром кохалися в три заходи аж до другої години ночі, поки не вирубилися знесилені та задоволені.

Те, що він витворяв зі мною у ліжку хочеться прокручувати подумки знову й знову, смакуючи окремими епізодами. Деякі речі цієї ночі відбулися зі мною вперше, бо пан Скеля ні більше, ні менше — ас у сексуальних іграх, в спальні у нього взагалі немає комплексів. Тому після кожного оргазму я мало не плакала від щастя.

З моїм колишнім хлопцем такого зі мною не траплялося, я навпаки раділа, що наш із Даніком інтим тривав недовго.

А от з Радом… з Радом не хотілося зупинятися.

Дивлюсь на його зім’яту подушку та відкинутий край ковдри. Восьма ранку, а він вже десь подівся. Ясна річ, я й не сподівалася, що він чекатиме мого пробудження, я не романтизую наші стосунки. Наразі взагалі не зрозуміло чи ми в стосунках, чи це було одноразовим божевіллям? Та мені хочеться дізнатися, чим він зайнятий, тому схопивши у гардеробній першу ліпшу чоловічу сорочку, спускаюся вниз. Точніше, йду на запах.

— Пахне млинцями, — заглянувши на кухню, розквітаю усмішкою, вкотре дивуючись цій картині. Не віриться, що біля плити з дерев’яною лопаткою стоїть сам Радомир Скеля, бізнесмен-крутелик, чиї амбіції вже давно обігнали всіх тих, хто потрапив до списку Forbes.

На ньому лише широкі домашні штани. На спині лишились кілька рожевих смужок від моїх нігтів. Ще треба роздивитися чи немає засосів на шиї, він дуже просив цього не робити, але ж хіба я могла себе контролювати у такому стані.

— Раночку, чарівнятко. Ти вчасно. Зараз будемо снідати, — усміхається, повернувшись до мене. Окинувши мене пильним поглядом, якось дивно засвітився зсередини. — Ти обрала мою найулюбленішу сорочку. Як почуваєшся?

— Почуваюся добре, — відповідаю, червоніючи, бо ще не знаю, куди засунути це кляте збентеження.

От як мені тепер до нього ставитися після нашої еротичної несамовитості? Знаючи, що він може виробляти тими пальцями та язиком?

— Фімо, ти так мило ніяковієш, що мені хочеться повторити все те саме, але вже на кухні, — підійшовши ближче, намагається поцілувати мене в губи.

— Я ще зуби не чистила, — відвертаюсь. Знову ці скажені мурашки та тремтіння, що накочує хвилями.

— Мені на це плювати, — ухопивши мене за підборіддя двома пальцями, владно цілує в губи. — Серафімо… напевно я зараз скажу банальні заяложені слова, але це чиста правда. Тож я не бачу сенсу подавати це з пафосом. Цієї ночі мені було дуже добре з тобою. Хотілося б, щоби це траплялося якомога частіше.

— Чоловікам завжди буває добре. Ви влаштовані значно… примітивніше… у фізіологічному плані, — це я так намагаюся йому сказати, що з іншими жінками він отримував таке саме задоволення.

— Дякую за комплімент, бубочко, — посміхається. — Не сперечатимусь, жіночі оргазми це набагато складніший процес. Та ось у чому річ, Фімо. Любощі з дівчиною, яка тобі подобається, значно відрізняються від пригод на одну ніч. Тому я ризикну наполягати на стосунках з тобою.

— Пропонуєш мені статус коханки? — після цієї ночі я вже не настільки проти.

— Ні, чому б тобі не стати моєю дівчиною? Впевнений, що після того, як ти скуштуєш ці млинці, ти погодишся аж бігом. Джем чи може сметана? Поки їстимеш заодно подумаєш над моєю пропозицією. Чай? Каву? — підходить до столу, розставляє тарілки, дістає із холодильника сметану.

Сюр якийсь. Чи це нормально? Невже із ним можливе тихе сімейне щастя?

— Чого ти так дивишся на той джем? Прострочений? — питаю, бо Рад з таким кумедним виглядом роздивляється ту баночку.

— Ні… подумав, а що як намастити тебе цією полуничною радістю, а потім облизати? — скидає на мене грайливий погляд. Йому явно подобається моя реакція, бо я знову збентежено опускаю очі й гучно сьорбаю чай.

Між нами змінилося геть усе...

Підкоривши моє тіло, Радомир отримав наді мною певну владу. Тепер йому не потрібен дозвіл щоб мене поцілувати чи торкнутися.

Поки ми снідали, вільною рукою він пестив моє оголене коліно, потім його бешкетні пальці перебралися вище, до стегна. А ще за ці пів години Скеля поцілував мене разів десять. Ні… мені страшенно приємно, ця його особлива ніжність та увага, але я досі розгублена через різкий поворот у наших стосунках.

— Раде, можливо, я буду твоєю дівчиною, але я ніколи не стану твоєю власністю, — кажу, не витримавши натиску власних думок, спостерігаючи, як він одягає шикарний діловий костюм.

А я так і сиджу у його сорочці на голе тіло, чекаючи на доставку. Бо пан Скеля, виявляється, поки я спала «взяв на себе сміливість» замовити для мене «кілька речей» на свій смак, щоб мені було в чому піти. Бачте, не гоже власниці компанії пертися на офіційну зустріч з офісними працівниками у звичайних джинсах та светрі.

— Чарівнятко, з чого ти раптом вирішила, що я прирівняю тебе до своєї власності? Ти не річ — ти об’єкт мого азартного обожнювання. Не певен, що ти будеш слухняною дівчинкою, але було б добре, щоби ти час від часу до мене дослухалася. На якийсь час я приставлю до тебе охорону. Це не обговорюється, Фімо. Наше з тобою особисте життя — це одна справа, наша бізнес угода — інша. Ми оформимо ділове партнерство юридично. Тож на тебе чекає бісова купа паперів, які тобі доведеться уважно вивчити та підписати. Ввечері обговоримо все детальніше. Тепер ти матимеш справу лише з моїми юристами, а от від послуг Тимофія Забудько доведеться відмовитися. Зроби це по телефону, не можна зустрічатися із тим, хто веде перемовини з моїми конкурентами. До речі, сьогодні він тобі вже дзвонив аж шість разів.

— А я й не чула, — суплюся. Занадто багато вказівок, як для мого хлопця. Рад поводиться так, наче він мій бос.

— Бо я вимкнув твій телефон, щоб дати тобі виспатися.

— А як ти його розблокував?