Розділ 35. До біса сумніви!

— Ти караєш мене за мою позицію! Маніпулятор! — зіскакую з табурета і підходжу до нього майже впритул. Чомусь мені здається, що саме ці слова я маю казати йому в обличчя. Буквально. — Знаєш, як це називається? Психологічним знущанням!

— Звісно, я знав, що жіноча логіка це клубок колючих дротів під напругою, але до тебе, Фімо, потрібно видавати окрему інструкцію. Що ти від мене хочеш, га? — сунувши руки до кишень, нахиляючись до мене ще більше скорочує дистанцію між нами.

— Не змушуй мене пояснювати тобі твою власну стратегію. Спочатку ти показуєш мені одного Радомира Скелю. Веселого, дотепного, щедрого, турботливого, гарячого та бездоганного чоловіка, в якого неможливо не закохатися. Засліплюєш, причаровуєш, пришиваєш до себе цими іронічними шпичками, усмішками та красномовними поглядами. Потім ти намагаєшся отримати бажане, а коли не вдається — ти вмикаєш ось це! Серйозну незворушну брилу з вимкненими емоціями, якусь робочу версію Радомира Скелі, яка мені геть не подобається!

— М-да… Серафімо, я знаю, як вилікувати твою істерику, але ж ти не дозволяєш мені цього робити, — протяжно зітхає і дивиться на мене, бляха, зі співчуттям. — Отже, я підсумую з твого дозволу. Два дні я носився з тобою, як з писаною торбою, вирішуючи твої питання. Ми витягли твою подругу, я найняв для неї юриста та охорону, сплативши за їхні послуги. Я був чемним і дійсно кайфував від нашого з тобою спілкування, бо ти мені подобаєшся. Хоча ти щиро вважаєш, що я робив усе це заради акцій або заради ще однієї перемоги в ліжку. Твоя стійка впевненість, що усі чоловіки вилупки — непробивна. Я дивлюсь на ситуацію по-дорослому, бо я вже не хлопчик, емоційні гойдалки мене вимотують. У стосунки, Фімо, зазвичай вкладаються двоє. І не важливо довготривалі це стосунки чи короткий роман. Коли там, у лікарні, ти заявила, що згодна продати акції — я міг би швиденько оформити усі папери, кинути тобі гроші на карту і забути тебе, як страшний сон. Але ж ні! Попри те, що мені це невигідно, я вмовив тебе не відмовлятися від своєї мрії і повернутися до Києва! І зараз ти в моєму домі, Фімо! Крім тебе тут бувають лише моя сестра та хатня робітниця. Я привіз тебе до себе, бо дбаю про твою безпеку, тому що конкуренти, котрі хочуть захапати «Велес Груп», здатні вбити за цей сектор в бізнесі. То про що говорять мої вчинки, Серафімо? Я роблю це заради грошей? Чи може заради сексу? М-м-м? Як на мене, надто багато зусиль заради якогось там оргазму, бо я можу отримати секс іншими, більш спрощеними шляхами. То хто тут з кого психологічно знущається?

Схрестивши погляди, тримаємо цю зорову напругу.

Відчуваю, що мені поставили шах і мат.

Він дійсно найдосвідченіший гросмейстер у любовних інтригах. Він дійсно вміє отримувати бажане. Бо я не знаю, що йому відповісти, я не можу зараз розвернутися та піти. Це вище за мої сили, усе моє єство проти цього. Мене невблаганно тягне до цього чоловіка. Я чесно намагалася чинити опір, через що іноді молола якісь дурниці. Та більше мені не сила тримати цю оборону. Я хочу, аби він позбавив мене цієї клятої тривожності та невпевненості.  

— Я дуже хочу тобі вірити, Раде, — нарешті вимовляю пошепки.

— І що ж тобі заважає?

— Твої руки в кишенях.

— Фімо, ти мене вбиваєш, — видихає, але руки все ж таки дістає.

— Може я й поводжуся так, наче в мене біполярка, але це через найбільший страх у моєму житті. Я боюсь, що мене зрадять, Раде. Так, як вчинила моя мати. Та я ще до жодного хлопця не відчувала такого потягу, як от до тебе. І це теж, капець, як лячно, — через весь цей «букет» комплексів та страхів я не завжди відчуваю, що підказує мені серце, не чую голосу «дару», як сказала б моя бабуся.

— Життя буремне, мармеладко. Страховий поліс не видають, але краще крокувати вперед, ніж стояти на місці. …То ти все ж таки дозволиш мені тебе торкатися? — тепло, яке я бачу в його очах — огортає мене всю цілком, зігріває, просочується через шкіру, а потрапивши в мою кров — змушує її закипіти.

Варто було мені лише згідно кивнути — як його губи одразу накрили мої вуста.

…Здається, свою футболку Радомир зняв ще на кухні. Просто я настільки віддалася цьому шаленому поцілунку, що вже не звертаю уваги, куди летить весь наш одяг і як Раду вдається так швидко його позбутися.

Приходжу до тями вже у спальні, на тому самому королівському ліжку, застеленому атласною постіллю приємного темно-синього кольору. На мені навіть трусиків не лишилося. Наді мною нависає Скеля теж в усій красі, тобто без нічого. Важко дихаючи, смакує своїм жадібним поглядом мої форми.

Остання мить, коли можна сказати «стоп».

Та я не бажаю зупинятися, я хочу, аби він нарешті вивільнив з мене усю ту накопичену пристрасть. Тому я за виверження вулкану!

До біса сумніви! Вже як буде!

Охопивши рукою його шию, тягну його до себе, а вже за кілька хвилин його спальня наповнюється моїми млосними стогонами, бо цей чортяка справді вміє збуджувати та дарувати задоволення. А ще через деякий час до стогонів додаються мої гучні благання «зробити це»!

Гарячково звиваюся, подаюся йому назустріч, шаленію, затаврована його гарячими цілунками. Дозволивши йому торкатися мене скрізь.

— Хочу тебе, — він не питає, та я все одно шепочу. І схлипую від відчуття блаженного наповнення, коли це нарешті стається. Підлаштовуюсь під його темп, плавлюсь, а потім вибухаю разом із ним яскравою насолодою…

Виявляється, кохатися з дорослим досвідченим чоловіком — це зовсім не те, коли ти вовтузишся в ліжку зі своїм однолітком. З Даніком було інакше, не так захопливо, не так смачно.

Боюсь, що тепер я стала залежною не лише від харизми Радомира Скелі, а й від його вміння пестити моє тіло. Я виявилася слабшою, ніж сподівалася…