Розділ 10. Зірвані плани

Замість пафосного ресторану в центрі, на якому спочатку капризно наполягала моя примхлива матуся, за порадою подруги, призначаю зустріч у затишному кафе.

Прибігаю наче вчасно, а вона вже сидить за кутовим столиком, вишукано сьорбаючи матча-лате й гортаючи стрічку соціальних мереж. Коли пахне грошима навіть така вертихвістка, як вона, стає пунктуальною та дисциплінованою.

— Привіт, Фімочко! — вигукує, ледь торкнувшись моєї щоки обережним, сухим цілунком, щоб не зіпсувати помаду. — Нарешті! Я вже зачекалася. Радомир сказав, що його юрист відправив на твою електронну пошту драфт угоди. Ти вже переглянула? Коли будемо підписувати?

Мовчки сідаю навпроти й уважно дивлюся їй в очі. Зовні ми з нею дуже схожі, вона теж струнка білявка з великими виразними очима, у нас навіть родимі плями на лівому плечі однакові. А от за характерами ми зовсім різні, ми по-різному сприймаємо цей світ, у нас різні звички й у кожної своя правда.

— Аліно… мам… ми повинні з тобою серйозно поговорити. Без Радомира, без поспіху та без істерик.

— Ой, доню, ну про що говорити? Все ж уже вирішено! — недбало змахнувши рукою, відсовує від себе порожню чашку й мельком дивиться на свій телефон. Підозрюю, чекає дзвінка від Радомира. Підсвідомо я теж чекаю на його появу, хоча ми з Аліною домовлялися зустрітися лише удвох.

— Ні, нічого не вирішено, — стишивши голос, роблю його тон максимально переконливим. — Мамо, зупинись і послухай мене хоч хвилину. Ти взагалі знаєш, чим насправді займається «Велес Груп»? Ти бачила фінансові звіти? Радомир пропонує викупити компанію за суму, яка може бути втричі меншою за її реальну вартість! Чому він так поспішає? Чому ти йому так сліпо віриш? — навіть мамою починаю її називати, аби вона мене нарешті почула.

Але вона лише роздратовано відкладає телефон, зіщуливши доглянуті повіки.

— Серафімо, не починай вмикати прискіпливу розумаху. Ти хоч і вчилась на відмінно, але у цій справі ти нуль без палички. У тебе немає досвіду на відміну від мого нареченого. Радомир — успішний бізнесмен, він кохає мене, тому дбатиме про нас!

— От з якого дива ти вирішила, що він тебе кохає? Бо подарував обручку чи тобі карти Таро підказали? Він маніпулює тобою! — тремчу від обурення. — Радомир використовує і тебе, і мене, аби якнайшвидше дістатися до цих клятих акцій! Йому потрібна лише компанія і як тільки ми віддамо йому контроль — ти перестанеш бути для нього цікавою! Ніякого весілля не буде! Певно тобі ботокс на мізки тисне і ти не бачиш очевидного!

— Як ти смієш?! — мамуня спочатку блідне, потім червоніє, її голос злітає на пів тону вище, привертаючи увагу сусідніх столиків. — Ти, дівчисько, яке просиділо все життя в провінції з бабусею, будеш вчити мене жити?! Я знайшла чоловіка своєї мрії! Чоловіка, який дає мені все! А ти просто заздриш! Заздриш, бо твоє власне життя сіре й нудне! Ти хочеш усе зіпсувати, бо не здатна радіти за власну мати!

— Я лише намагаюся захистити нас обох від афериста! — випалюю, відчуваючи, як до горла підступають сльози гіркоти й безсилля. — А ти готова підставити мене в обмін на його солодкі обіцянки!

— Гівно мале, ти ще будеш на мене голос підвищувати?! Тобі дивом дісталася спадщина від чоловіка, який тебе не хотів, який ніколи б тебе не визнав на зло мені! Тому ти маєш бути вдячною, що тобі хоч якісь грошики перепадуть! — її очі палають злою, егоїстичною люттю. — Ти підпишеш ці папери, Серафімо! Ти зобов'язана це зробити ради мене!

— Ні, — чітко промовляю крізь зуби. — Я нічого не підпишу.

— Аліно, люба, що тут за галас? Вас навіть з вулиці чутно, — над нами несподівано лунає той самий оксамитовий, глибокий баритон, від якого у мене всередині все миттєво стискається, а шкіра вкривається сиротами.

Починається. Радомир вже тут.

Підкрався абсолютно непомітно, бо ми були зайняті сваркою. У темно-сірому костюмі-трійці, ідеально підігнаному по фігурі, він має вигляд господаря цього життя, мазунчика долі.

Як деяким чоловікам це вдається?

Його темне волосся сьогодні гладко зачесане, а в сірих очах, що миттєво фіксують мої червоні від злості щоки, спалахує вже знайомий мені хижий вогник. Його не дратує ця сцена — вона його чомусь веселить.

— Радомире! — Аліна миттєво змінюється в обличчі, награно притиснувши долоню до грудей. От артистка! — Уявляєш, це нестерпне дівчисько відмовляється підписувати папери! Весь час верзе якісь дурниці! Довела мене до мігрені! Боже, як мені зле!

  Радомир повільно відсуває стілець й сідає поруч зі мною.

У кожному його неспішному русі проявляється та сама магнетична сила, яка змушує мене подумки корчитися від бажання чогось більшого та забороненого. Та я не поступлюся цим бажанням, не дам йому перемогти.

Його плече опиняється за декілька сантиметрів від мого, від нього знову війнуло тим самим манливим ароматом тютюну й вишуканих чоловічих парфумів. Поклавши свої міцні долоні на стіл й навівши на мене немов приціл свій важкий, гіпнотичний погляд, питає м’яко, але з виразною погрозою:

— Це правда, Серафімо? Ти вирішила ускладнити нам усім життя?

Випростовую спину, скидаю підборіддя й дивлюся йому прямо в очі, вклавши в цей погляд усю свою гордість:

— Це правда, Радомире. Я не збираюся продавати компанію батька. Принаймні, поки що, — карбую, і з кожним словом у роті пересихає ще дужче.

— Ось як? І що ж ти плануєш робити? — куточки його губ чіпає дуже дивна посмішка. Наче я справдила його очікування.

— Я планую розібратися в документах. Найняти незалежний аудит, зайти в офіс «Велес Груп» і особисто з'ясувати, чим займається компанія і скільки вона коштує насправді, — роблю паузу й додаю з викликом: — А ще у мене з'явився дуже хороший юридичний супровід, який допоможе мені захистити мої права.

Очі Радомира звузилися до двох сталевих щілин. От тільки в них немає ані краплі люті — там палає дике, азартне полум'я. Повільно потягнувшись вперед, він злегка нахиляється до мого вуха й шепоче так, щоби чула тільки я: