Розділ 8. Радомир. Мій особистий виклик

Тютюновий дим у приватній залі закритого чоловічого клубу висить над головою важкою, сизою пеленою. За круглим столом із темно-горіхового дерева сидять троє людей, від рішень яких залежать мільйонні потоки нашого міста. Вони звикли купувати все — від політиків до цілих галузей. А отже у їхніх руках зосереджена неабияка влада.

Та сьогодні вони чекають виключно на мій звіт.

— Тобі не здається, Радомире, що ти надто затягнув із цим «Велес Груп»? — промовляє Коваль, ліниво збовтуючи у склянці свій міцний напій з льодом. Його лисина блищить під софітами, як відполірований мідний таз. Слизький неприємний тип, із яким я мушу вести справи. — Власов помер три місяці тому. Компанія висить у повітрі. Конкуренти з «Арсенал-Холдингу» вже риють під землю, щоб викупити її борги. А ти досі граєшся в романтику з його колишньою коханкою?

Повільно відкидаюся на спинку шкіряного крісла й роблю глибоку затяжку. Дим обпікає легені, приносячи звичний холодний спокій.

— Я не граюся, я закриваю угоду, — мій голос звучить рівно, без жодної емоції, хоча всередині все кипить та вибухає. — Усе йде за планом.

— За яким планом? Це не план, а якась дурна вистава! — втручається інший партнер, Соколовський. — Ця Аліна, як мені доповіли, тупа та ласа до грошей лялька. Вона впевнена, що ти тягнеш її під вінець! Ти хоч розумієш, як це виглядає збоку?

Важко зітхаю при згадці ім’я моєї «нареченої».

— Твоя правда, у цієї жінки замість мізків — розклади кабали та цінники на брендові сумки. Ця сорокарічна краля, яка відчайдушно намагається вдавати з себе двадцятип'ятирічну німфетку, потрібна мені лише як важіль впливу на її дочку, на справжню власницю компанії. Не кіпішуйте, нема ніякої проблеми, до кінця тижня шістдесят відсотків акцій «Велес Груп» буде переписано на мій холдинг.

— А що щодо дочки? — випростовується Гарік Мейхер, найхитріший з усієї цієї трійці. — Ти впевнений, що вона слухняно підпише папери чи що її не перехоплять з-під твого носа конкуренти? Я за більш жорсткі та радикальні методи, з мого досвіду, вони набагато ефективніші.

Перед очима миттєво спалахує образ цього зухвалого дівчиська.

Зовні вразлива — всередині якась маловідома мені жіноча порода, якийсь винищувач чоловічої нервової системи. Серафіма зовсім не схожа на свою легковажну матусю. Жодної штучності, жодної фальші, але дофіга впертості та дівчачого гонору. У своєму розтягнутому светрі та заляпаних брудом кросівках вона мала вигляд чужорідного тіла в моєму пентхаусі, але бісове дівчисько дивилося на мене так, що мені вперше у житті захотілося вибачитися за свою поведінку.

— Вона підпише, — промовляю, але до моєї інтонації прослизає тінь моїх думок.

Хай йому грець! Мої партнери таки вловлюють в моєму голосі ноти сумніву. На мене це не схоже, взагалі-то я завжди контролюю свої емоції, відокремлюю особисте від справ і ніколи не ставлю жінок на перше місце в своїх пріоритетах.

— Ти в цьому впевнений? — примружившись, перепитує Гарік. — Якщо дівчинка почне комизитися, нам доведеться діяти на випередження. Ти ж знаєш, хлопці з «Арсеналу» не чекатимуть. Вони можуть просто... фізично усунути її з гри.

Після цих слів мене наче струмом довбонуло. Всередині спалахує темна, лиха лють. Кладу сигару в попільничку й нахиляюся над столом. В моїх очах, мабуть, читається щось таке, що змушує Гаріка мимоволі відсахнутися назад.

— Ніхто не посміє торкнутися дівчини, — тиха, небезпечна загроза зависає в повітрі. — Серафіма — це моя турбота. Будь-хто, хто сунеться до неї без мого відома, пошкодує, що народився на світ. Це зрозуміло?

У відповідь партнери багатозначно між собою перезираються. Вони знають чого я вартий і знають, що зі мною краще не сперечатися.

— Добре, Радомире. Твій бізнес — твої правила. Але не затягуй, — тихо промовляє Коваль.

Коли розмова закінчилася, залишаюся сам. Не сильно то й хочеться повертатися до Аліни. Підійшовши до панорамного вікна, дивлюсь, як нічна столиця світиться тисячами вогнів, переливаючись у краплях дощу, і мої думки знову повертаються до Серафіми.

Я досі відчуваю запах її шкіри — суміш дощової води, солодкого мила та якоїсь первісної жіночої сексуальності, що змусило мій пульс кілька разів значно прискоритися. Коли пристібав її пасок у машині, її подих так чуттєво збився… м-м-м. Фіма намагалася вдавати з себе кремінь, але я відчував, що її серце от-от вистрибне. Вона мене боїться... і водночас жадає. Дивилася на мої губи так, ніби хотіла вкусити, а ще каже, що це я хочу її з’їсти. Цікаво-цікаво.

Невже вона гадає, що зможе вести зі мною гру? Що зможе перехитрити мене й зберегти свій спадок?

Всміхаюся темною, хижою посмішкою.

Ця дівчина залізла мені під шкіру глибше, ніж я мав би дозволити. Серафіма тепер не просто перешкода на шляху до мільйонного бізнесу — вона тепер мій особистий виклик. Спадок Власова я отримаю у будь-якому разі — це лише питання часу та паперів.

Але разом із компанією я отримаю й її.

Я затягну її у своє ліжко, зломлю її упертість, змушу її кричати від насолоди й підкоритися мені повністю. І найгірше для неї полягає в тому, що їй це сподобається так само, як і мені.

 Кілька фактів про Радомира Скелю, про які Серафіма ще не знає)

Ви дізнаєтесь першими!)

1. Якось в молодості він знявся в дорослому кіно з полуничкою)

2. В нього є молодша сестра, до якої він дослухається.

3. Він вміє готувати і якщо він приготує свою коронну страву для якоїсь жінки – отже він не проти з нею одружитися.

4. В нього є пунктик щодо водойм – великих і маленьких. Радомир навіть в басейні не плаває після того, як ледь не втопився у дитинстві.

5. А ще він ненавидить її покійного батька, бо той вкрав його бізнес.