Розділ 5. Стовідсотково мій прокол. Радомир

Ненавиджу лажати! А я реально налажав, повіривши Аліні на слово, мовляв з дівчиськом проблем не буде, підпише, що скажуть, бо для провінціального мишеня будь-яка копійчина буде за щастя. Я й не став заморочуватися, хоча тека з усіма подробицями та фото досі лежить на моєму столі в робочому кабінеті, але на іншій хаті, вдома, там, де я можу по-справжньому розслабитися.

Останнім часом справ по горло через це злиття, мотаєшся, викручуєшся, тож руки так і не дійшли глянути, що за Серафіма така.

І ось тепер виявляється, що вона таки може встромити мені палки в колеса! Дідько! Тут і так часу обмаль!

Аліна бісить мене дедалі більше. Все ж таки я правильно вчинив, що не дозволив їй залізти в моє ліжко, хоча вона мало не кожного дня намагається мене спокусити. Це стерво скажено мене хоче і для неї сексуальний голод найкраща мотивація, нехай вмовляє свою донечку підписати папери, а там подивимось, може й втішу наостанок цю крейзануту кралю.

Кожна з них отримає свою частку — це правда, я отримаю значно більше, але я й вклався у цю справу неабияк, одна організація чого тільки варта. А терпіти домагання Аліни?! Ще той стрес… Ніякого весілля, звісно, не буде, пропозиція була фальшивою та вимушеною. Ні про яку любов тут не йдеться, я не збираюся одружуватися з цією хвойдою. Це просто бізнес, нічого особистого. А в бізнесі не завжди грають чесно, особливо, коли на кону стоїть справа твого життя і можливість помститися.

Мені більше до смаку її донечка. От із нею я б залюбки зачинився у спальні. Мене такі вперті люто розбурхують.

Трясця, варто мені лише глянути на Серафіму — і уява вже малює картинки для дорослих. Двадцять три роки, соковита білявочка, все при ній, губки бантиком так і просяться… Ням-ням. Тим паче, треба ж довести зухвалій засранці, що з потенцією у мене все гаразд.

Одягнула якогось незрозумілого кольору водолазку й спортивки. Ох, манюня, якби я обирав — я би тебе вбрав в геть інше, в щось спокусливе, з відкритими плечима та колінами. Такими гарними ніжками варто хизуватися.

Хтозна… можливо я все ж таки закину твої ніжки собі на плечі й зірву задоволений стогін з твоїх солоденьких губ. Ти хоч і не відповідаєш за гріхи свого батька, але ти цілком можеш стати моїм втішним призом.

…Аліна, зображаючи життєрадісність, за яким щосили намагається приховати роздратування, кружляє навколо скляного столу, розставляючи замовлені з ресторану вишукані страви.

— Радіку, любий, я вкотре вражена твоєю щедрістю та увагою, стільки усього замовив, на будь-який смак та настрій. І курочка, і рибка, і яловичина, соуси, салати, десерти. М-м-м… смакота! — лестить мені моя «наречена», поглядаючи на дочку. — Серафімо, дивись та вчись, ось такого треба обирати чоловіка, який може задовольнити будь-яку примху та вирішити будь-яку проблему.

— Справді будь-яку? — скидає на мене очі це зухвале дівчисько і в цих синіх очах самі лише сумніви та недовіра. — Вам личить цей чорний джемпер, Радоміре. Підкреслює ваші наміри.

— Фімо, ти мене соромиш! Слідкуй за язиком, — сердито шикає на неї Аліна, але мамця для цієї розумниці вже не авторитет.    

— Ти дуже схожа на свого батька, Серафімо. Ігор Власов був непростою людиною, впертою та зарозумілою. Мені… пощастило бути особисто із ним знайомим, — промовляю повільно, роздивляючись червоне вино у своєму кришталевому келиху. Я не скажу їй, що ненавидів того покидька й ненавиджу досі… навіть після його смерті.

— Чому він помер?

— Серце. Принаймні я чув лише таку версію. Твій батько володів шістдесятьма відсотками акцій «Велес Груп». Будівельний гігант, земельні ділянки, логістика. Серйозний бізнес. І оскільки Аліна не була його офіційною дружиною, а інших дітей у нього немає... ти єдина пряма спадкоємиця першої черги.

— І скільки це «перша черга»? — мала ледь торкнулася салату, схоже поруч зі мною вона геть втрачає апетит.

— Сто мільйонів доларів у реєстраційному капіталі, не враховуючи нерухомість, — можливо, цифри її заспокоять, дівчата люблять гроші, не бачив жодної, яка б від них відмовлялася.

— Уявляєш, люба? — от Аліну одразу починає плющити, коли вона чує такі суми. Загадково посміхаючись, простягає до мене свою долоню з бездоганним манікюром. — Але це ж такі проблеми! Суди, податки, аудитори... Якісь страшні люди вже телефонують. Радомир пропонує найкращий вихід: ми продаємо контрольний пакет акцій його холдингу. Він бере всі ризики на себе, а ми просто отримуємо гроші. Тобі надовго вистачить, враховуючи, яка ти в мене скромна та економна.

— Цей Ігор Власов про мене не знав? Чому ти не розповіла йому, що він став батьком? Чому ти мені ніколи про нього не розповідала? Я їхала до Києва з думками спробувати налагодити з тобою стосунки, але натомість починаю зневажати тебе ще дужче. …Доведеться зробити тест, аби довести, що я його дочка? — Серафіма гнівається і напевно цілком справедливо.

Мені подобається, як вона сердиться, хмурить бровки, кусає губу. Хочеться стиснути її в своїй обіймах до хрускоту, перечекати поки припинить вириватися і тоді…

Дідько, чому вона мене так дико збуджує?

— Ми з Ігорем зустрічалися зовсім недовго, а потім сильно посварилися. Я не могла прийти до нього й клянчити аліменти… тільки не в нього, не після тих слів, що я йому наговорила наостанок, — на мій подив, Аліна починає виправдовуватися. — Але ти стовідсотково його дитина, будь-який тест це доведе.

— Мені потрібно підписати відмову чи довіреність? — перебиває її Фіма, дивлячись не на матір, а на мене. Прямо в очі дивиться, намагаючись розпізнати мої емоції.

Розумна, вловлює нюанси. Чуйка підказує, що просто з нею не буде. Що ця мала влаштує мені додаткове пекло, наче мені мало було проблем. З одного боку мене підганяють партнери, з іншого — наступають конкуренти. І ключі від вирішення питання — в цього дівчиська. Якщо не вдасться вмовити чи залякати, доведеться спокусити й отримати своє.