Розділ 4. Гра на публіку

— Мушу переодягнутися до того, як прийде Аліна, — Радомир пропалює мене поглядом потемнілих сірих очей. Чи то намагається безсоромно звабити, чи просто хоче збентежити розгублену провінціалку, певно мій рум’янець його неабияк тішить.

Від його неперевершеного торсу, звісно, складно відлипнути, але я набагато міцніший горішок, ніж він собі уявляє. — Вона тобі про мене щось розповідала?

— Так, казала, що ви імпотент і тому тягнете до весілля, уникаючи із нею любощів. Але для моєї матері це не принципово, бо гроші вона любить більше за секс, — посміхаюсь, користуючись його охрінівшим станом та відвислою щелепою. — Гадаю, вас збуджують якісь збочені прояви еротики, інакше ви переодягалися б у гардеробній, а не в присутності дочки вашої нареченої.

— Тобто ти не лише розумна, але ще й маєш гострі зубки? — і знову його посмішка схожа на справжню. Хижу, але справжню. — Що ж, так навіть веселіше. І я не імпотент, Серафімо.

— Усі імпотенти так кажуть, — можливо, я ризикую кинути виклик одному з найнебезпечніших чоловіків, яких я коли-небудь зустрічала, але мені не подобався жоден кавалер моєї матусі й цей не стане виключенням, попри його дахозносну зовнішність та магнетичну харизму. Моє передчуття навряд чи мене обманює, тут щось нечисто і цьому хижакові варто показувати зуби, аби він знав, що просто йому не буде.

Два широких кроки і його чіпкі сильні пальці вже стискають моє підборіддя:

— Обережніше, дівчинко. Деякі межі перетинати не варто, інакше пошкодуєш. Зараз приїде твоя мамця, ми обговоримо угоду, ти продаси мені компанію батька, якого, як мені відомо, ти ніколи в очі не бачила, отримаєш свою грошову частку — і всі будуть в шоколаді. Все максимально просто. Якщо ти, звісно, не надумаєш капризувати. Раджу слідувати моєму плану — і вже днями ти поторохтиш назад до свого маленького містечка жувати бабусині пиріжки. Фімо, ти мене почула?

Цієї ж миті у передпокої хряпають двері. Ніколи б не подумала, що моя маман може мене врятувати своєю появою. Радомир швиденько відсторонюється, я допиваю свою каву, як на мене страшенно гірку й несмачну.

— Мої любі, а ось і я — ваша безмежно щаслива зірка! Привіт-привіт, коханий та донечка! — запурхнувши на кухню, сяюча Аліна, не приховуючи радісної усмішки, висне на плечі Радомира, чмокаючи його в щоку. Засмагла, доглянута, в сукні, яка напевно коштує як весь мій гардероб. — Котики, ви вже познайомилися? Ох, Фімочко, ти в мене вже така доросла і така серйозна! Треба щось зробити з твоєю зачіскою, кілька штрихів і будеш красунею! — підскочивши до мене, мамуся «клює» мене в чоло, яке я ще кілька секунд тру після дотику її холодних губ.

Все це гра для Радомира, дешева вистава.

От тільки не знаю, нащо вона це робить, адже цього хлопця навряд чи можна надурити та й мене так само, бо я знаю усі її приколи.

— За пів години доставлять їжу з ресторану. Тож, дівчата, у вас є трохи часу, аби почистити пір’ячко, — Радомир продовжує уважно за нами спостерігати. За мною дещо пильніше, бо йому не сподобалась моя здатність давати відсіч.

— Ходімо, доню, покажу тобі твою тимчасову кімнату. Може, підберемо тобі щось із моїх суконь, — з якось надмірною життєрадісністю, мамуня тягне мене за руку, дратуючи мене своєю фальшивою радістю.

— Або ти мені негайно розповідаєш, що тут відбувається, або я повертаюся додому! — вириваю руку, щойно за нами зачинилися двері. — Аліно, цей чоловік тебе не кохає і не збирається з тобою одружуватися — він тебе використовує! Ось таке у мене склалося враження!

— Не думала, що рідна донька колись почне мені заздрити, — невдоволено кривиться вона. — Гадаєш, гарні, заможні та молодші за мене чоловіки не здатні звернути на мене увагу? Так, Радік збіса гарний, успішний, він молодший за мене на шість років, але він відчуває та розуміє мене, як ніхто! Я нарешті зустріла того, хто подарує мені справжню казку і я вийду за нього заміж навіть попри твій кислий писок!

— Трясця, ти сліпа чи що? Невже не бачиш? — вражено хитаю головою. — З його боку ані краплі ніжності до тебе, хоч би поцілував свою ненаглядну наречену — так ні, стояв як укопаний!

— Радік стримується через тебе, аби тебе, дурненьку, не бентежити. Але щовечора він заводить мене так, як тобі й не снилось! Хоча навряд чи ти бодай щось знаєш про чоловіків! У кожної пари свої стосунки! Тебе не мусить хвилювати моє особисте життя і мій вибір! Ти маєш лише підписати відмову від компанії! — репетує, стиснувши кулаки.

Оце вже справжня Аліна, упізнаю свою мамуню без маски.

— Та мені до лампочки, виходь хоч за чорта лисого! — психую, бо вона мене вже дістала. Як можна бути такою егоїстичною та марнославною людиною? — Але я нічого не підпишу, поки не дізнаюся ким був мій татко і з якого дива на мене впали якісь статки, бо я не дурепа на відміну від тебе!

— Як ти із матір’ю розмовляєш?!

— Як ти на те заслуговуєш, так і розмовляю! — ми й раніше трохи гиркалися, але це вперше, коли я ось так відкрито продемонструвала їй свій характер.