4 глава

Моя підсвідомості кричала що мені потрібно держатись від нього подалі, але як? Я навіть не розумію чому він мене притягує, це ніби сила яку люди не можуть бачити. Якщо він і справді не людина? Чи може мене зглазили? Як це все тяжко, ще й за такий короткий проміжок часу. Це не кохання, може симпатія, а може мені просто добре з ним? Не розумію потрібно з ним поговорити колись 

Прирвав мої думки стукіт в двері, зараз глибока ніч, хто може в такий час прийти? Потрібно відкрити, стукіт виводить з себе. Відкрила двері, і там нікого не було, під дверима була невеличка коробка. Підняла її та закрила двері на замок, відкривати коробку не поспішала, я ж не знаю що там, але від неї трохи ішов неприємний запах. Поставила коробку на стіл, сіла на стульчик біля стола думаючи відкривати чи краще не потрібно? Цікавість перемогла. Взяла ніж, розрізала скотч і нарешті відкрила її.

І господи! Це мої фото? Де я маленька, далі закінчую школу, недавно гуляла з Ліною, і як до мене підсів Адам, і... Стоп, це зараз?!? Ця фотографія зроблена тільки що! Якого біса!? Як?!? На дні коробочки лежала записка, вона була в...крові? Господи що це таке? Що за полоса в житті навчалась. Відкрила конвертик де було написано..

"Я казала що від мене не втичеш. Ти забрала його у мене! І тому можеш не думати про спокійне життя лярво! Або держись від нього подалі, або я тобі зроблю солодке життя"

Я не то що була в шоці, я була в повному розпачі. Від кого це?напевно від знайомої Адама? Збільшості це не просто знайома. Може дівчина? Якщо це так тому мені потрібно від нього держатись по далі

Я вспомнила що Філ та Адам дуже страно поводяться коли бачить один одного, збільшості вони знайомі, піду спитаюсь на пряму може щось дізнаюсь.

Відкинула коробку, я не то що пішла а побігла до вхідних дверей, відкрила та побігла до дверей навпроти. Натиснути на дзвінок біля дверей, моментально двері відчинилися. Філ стояв на половину голий, ні не так навіть, він був в одному рушнику, в нього красиве рельєфне тіло. Я ще витріщалась пару секунд, отямилась і вірвалась в його квартиру.

-Я впевнена що ти знайомий з Адамом, тому..-сіла за стіл дивлячись на нього пронизливим поглядом- я хочу дізнатись хто хоче мене вбити з його оточення

Філ дивився на мене розгублено, деколи озираючись по сторонам. Він ніби думав як начати його історію, або як відмазатись? Не знаю, але він точно щось скриває.

-Можеш подумати як начати історію поки будеш вдягатися-усміхнулась натякаючи на його вигляд

Він сразу зрозумів про що я тому влетів бистро в кімнату. Через минут 5 хлопець вийшов в футболці та в штанах, його волося було вже трохи сухе і не лізло йому так в очі

-Розумієш...-хлопець сів біля мене, було дуже видно як він нервує та хвилюється- Адам не просто людина, але хто він імено я точно не можу сказати

-Ладно я до цього поки що не готова, ти розкажи...-в ніс вдарив різкий запах собаки-в тебе є собака?

Він ще більше начав нервувати. Що ти від мене скриваєш Філ? Невже правда настільки страшна 

-Мері..-положив свою руку на мою- може це звучить смішно, але я..-слова йому давались дуже важко, я його не підганяла, чекала поки він збиреться з своїми думками-Мері я наполовину не людина 

-В якому сенсі наполовину?-мої брови піднялись в верх від нерозуміння, про що він? Він шутить?

-Це напевно смішно але..-він подивився мені в вічі- я вовкулака Мері

-Це жарт якийсь?-мої брови всповзли вниз, не вірячи в таку маячню-Філ я звісно все розумію...

-Ти не розумієш Мері!- він різко підвівся та дивився мені прямо в очі. Його очі палали вогнем- Якщо ти не віриш, я тобі докажу!

Я трохи напружилась, що за маячня?як він докаже? Вдягне костюм вовка? Це було б смішно. Але точно не зараз 

Я побачила як Філ покривається шерстю та його структура тіла стає іншої форми?! Що за чортівня! Я жахнулась від побаченого, відступила на пару кроків назад відчуваючи холодну стіну спиною. Він і справді привратився в вовка! Як це може бути!

Він підійшов до мене, поглядом ніби кажучи "Ось дивись! Я доказав свої слова", а я навіть не могла нічого сказати, моє серце калатало без зупинки, я не могла нічого сказати, ніби проковтнула язик тільки хапала повітря ртом

Вовк тобто Філ пішов в кімнату на деякий час, вернувся вже людиною та в іншій одежі. Він бачив яка я перелякана, тому не підходив

-Вибач-все що прозвучало з його уст- не треба було тобі показувати 

-Все добре-трохи перевела дух- зато я тепер знаю що від мене ти нічого не скриваєш

-Навіть якщо ми пару днів знайомі я тобі все рівно відкрився і показав хто я насправді- хлопець усміхнувся, від чого я усміхнулась в відповідь. В нього завжди була красива усмішка

-Ти розкажеш хто хоче моєї смерті?-подивилась з надією на цього хлопця

-Ти сьогодні багато чого пережила, тобі краще піти поспати- в хлопця був вже серйозний вигляд. Постаралась перемогти свою цікавість і пішла в свою квартиру 

В своїй квартирі в мене було почуття що я тут не одна, тихо закрила двері та пішла в сторону кімнати. Біля дверей кімнати почула якийсь шурхіт, різко відкрила двері. Там стояв Адам?!

-Якого біса ти в моїй квартирі!-від злості я кричала

-Я шукав тебе-дивився на мене з не порозумінням 

-Навіщо?-запитально вигнула брови 

-Просто...-дивився на мене винувато- мені треба десь пожити пару днів

-Ти серйозно?

-Так, я на повному серйозі

-Я теж думала що на повному серйозі Філ жартує..

-Ти про що?-вираз його лиця змінився моментально

-Забудь-сказала та пішла на кухню

-Ні не забудь, об'ясни що він зробив-взяв мене за руку, за секунду я вже була в притул до нього під пильним поглядом його чорних як ніч очей 

-Тебе це хвилювати не має- з тяжкість в середині дала про себе знати, його очі горіли синім вогнищем від того що я нічого не кажу. Але чому?

Я вспомнила за коробку, мене як струмом вдарило, я не могла вирватись з його хватки щоб побігти заховати її, він не має її бачити. Цікаво як він заліз через вікно 9 поверху, але не зараз. Мені потрібно було заховати книгу десь подалі від нього