Пролог Ґрот Оракула. 2015 рік.

Подібне відбувалося лише тричі за весь час існування людства. І щоразу це знаменувало черговий кінець світу, нещадну війну, мор чи епідемію. Лише тричі до цього дня всіх Вартових закликали до Грота Оракула.

Невелика армія з 530 Вартових у тривожній тиші юрмилась у куплооподібному задушливому гроті. Ніхто з них не був настільки старим, щоб знати причину того, що відбувається. Ще жодного разу вони не збиралися в одному приміщенні за останні 300 років одночасно. У розгубленості прибував навіть їхній Ватажок - суворий Тол. Він стояв у кінці грота, задумливо дивлячись зверху-вниз на своїх солдатів. Тол схрестив руки на могутніх грудях, що свідчило про роздратування, яке щосекунди зростало.

Абсолютна тиша Грота лише зрідка переривалася човганням ніг або шумним зітханням. З кожною хвилиною нетерпіння зростало, і всі присутні починали відчувати, як щупальця тривоги пробиралися крізь міцну броню воїнів. Ніхто з 530 Вартових не знав, навіщо він був відкликаний зі своїх постів, також ніхто не здогадувався, чим закінчиться цей дивний візит.

Лише через довгі дві години до Грота повільно й велично вплив Верховний Жрець. Суворим поглядом він обвів усіх присутніх, наче шукав когось певного. І, коли його погляд зупинився на Ватажку, кивнув.

Без слів Верховний Жрець знову пішов у глибину Грота, Тол пішов за ним і зупинився лише тоді, коли вони досягли Святилища, куди вхід чоловікам було замовлено.

- Тобі випала надзвичайна честь побачити мить пророцтва. Вийшовши звідси, ти зобов'язуєшся знайти кращого Вартового і доручити йому місію, від якої залежатиме існування Усього Сущого на Землі.

Тол знову кивнув і глянув у центр Святилища. На вузькому виступі лежала молода дівчина надзвичайної краси. Вона була майже оголена, якщо не брати до уваги її прозорих священних шат. Ця дівчина була Оракулом. Лише троє дівчат до неї скористалися своїм правом закликати Сили для охорони Джерела.

Раптом тендітне тіло здійнялося над своїм ложем, зігнулося в неприродній позі і почувся грубий потойбічний голос:

- Харон залишив свою посаду. Через його діянь на волю вирветься армія Стародавнього Зла, метою якої буде захоплення джерела ... Дівчину потрібно захистити за всяку ціну ... Їй доведеться сплатити борг Харона і захистити Джерело. Збирайте всі сили. Прийде битва! Води Стіксу пересохнуть, і тоді на Землі запанує Хаос! Не дайте йому знайти її Силу! – вторив Жрець, переводячи незрозумілу потойбічну тарабарщину дівчини.

Оракул безсило впала на ложе, але голос ще довго долітав луною до слуху присутніх.

- Ти можеш йти! Виконуй накреслене, захисти дівчину за всяку ціну! – мовив Верховний жрець.

- Я нічого не зрозумів! Мій найкращий Вартовий повинен охороняти смертну? - Здивувався Ватажок Вартових. - Але чим вона може бути корисною для Хаосу? І як вона може захистити Джерело? Дещо більше 20 років тому Харон вже залишав свою посаду і був покараний за це. Його ланцюги виткані з небесної матерії, він не міг втекти знову! Можливо, Оракул щось не так зрозуміла?

Верховний Жрець суворо подивився на Ватажка.

- Як ти посмів засумніватися у баченні? Оракул століттями служить нам. Він викликає ведіння за нашим наказом, оскільки є безвільною істотою, судиною, що наповнюється необхідними нам знаннями. Історія знає лише кілька випадків, коли Оракул побачив щось сам. Це ведіння є прямим посилом Балансу. Якщо Джерелом заволодіють Темні сили, Хаос прокинеться! І тоді загинуть усі: і Баланс, і Верховні Боги! Тому якщо Оракул сказала, що Харон залишив свою посаду, значить так і є! Вибери найкращого і відправ охороняти дівчину, він сам дізнається, кого саме йому призначено стерегти. Хай іде слідом Харона.

На цьому Верховний Жрець пішов, а Ватажок Вартових ще довго розмірковував над сказаними йому словами. Він не звик сперечатися зі Жрецям, від яких зрідка надходили накази, хоч і був єдиним із 530 Вартових, хто міг чинити опір їхній Волі. Але саме зараз він не міг повірити в слова, промовлені Оракулом. Він особисто закував Харона більше двадцяти років тому, а коли Тол брався за справу, то, як правило, ніхто не міг сумніватися в результаті.

Коли Тол досяг Грота, здивувався надзвичайному пожвавленню серед своїх солдат. Він читав сліди обурення, страху та невдоволення на обличчях воїнів, емоцій, які були їм не властиві понад 1000 років.

- Що відбувається? - пролунав громовий голос Тола, який змусив вмить замовкнути всіх присутніх.

– Вони набирають новобранців! – почулося здалеку.

- Багатьох із нас знімають із постів для охорони Джерела! – вторив ще один голос.

- А решті необхідно охопити територію втричі більше за ту, що ми охороняли раніше! - завершив третій Вартовий.

Ватажок задумливо потер підборіддя. Він розумів причину обурення підлеглих. Вартовим неможливо було стати, їм можна лише народитися. Ця перевага діставалася по праву народження, лише старший син Вартового міг стати воїном через багато років тренувань та подвигів. Винятками ставали лише нечисленні жінки, яким пощастило бути єдиними дітьми своїх батьків, і з величезними зусиллями вибороти собі право опинитися в лавах захисників обох царств, щоб згодом важкою щоденною працею доводити правильність рішення Ради Старійшин, який прийняв їх.

Необхідність у новобранцях означало лише одне – Оракул не помилився, наближається страшна битва, до якої їм потрібно готуватися.