4

Сімейне життя у Андрія та Наталі розпочалося майже через рік після переїзду жінки в столицю. За той час чоловік, як і обіцяв, допоміг їй знайти хорошу роботу й облаштуватися на новому місці. Побутових клопотів в обох вистачало тож бачилися вони не так часто як би хотілося. Пороте кожна така зустріч перетворювалося для чоловіка на феєричну казку де він буквально купався в чарах Наталі. Вона стала тою єдиною жінкою від одної посмішки якої він втрачав розум.

Родичі та близькі друзі неодноразово натякали Андрієві своїми порадами, щоб він не робив дурниць. Мовляв у них така різниця у віці та й що він про неї знає. Частково в цих застереженнях був сенс. Чоловік дійсно був старшим за жінку більш чим на десять років і значна частина її біографії для нього залишалася невідомою. Та хіба це щось значить коли ти безмежно закоханий і твоє серце солодко щемить вже від того що вона поряд, а кров починає закипати в жилах коли ваші губи з’єднуються в пристрасному, палкому поцілунку.

Андрій не зважив на поради зі сторони і потім ніколи не шкодував про це своє рішення. Наталя виявилася люблячою дружиною, а згодом і чудовою матір’ю. Вона була вправною господинею, завше дбала про нього та їхню доньку, зуміла створити у них вдома справжнє сімейне гніздечко де панували любов, злагода та щастя. Звісно не обходилося і без незначних непорозумінь та дріб’язкових суперечок, але в якого подружжя їх не буває?

Правда шалені почуття, які чоловік відчував до коханої жінки, мали і свою негативну сторону. Називалася вона – ЗАЗДРОЩІ. Зародилися вони в душі Андрія ще на весільній вечірці, коли він зловив кілька масних поглядів, якими один з гостей обмацував його Наталю. Відтоді цей огидний черв’ячок час від часу починав ворушитися в глибинах свідомості чоловіка отруюючи його настрій негативними емоціями, безпідставними підозрами та даремними сумнівами.

Начебто вагомих причин для хвилювання у Андрія не було, адже Наталя до останніх пір не давала причин не вірити їй. Вона вміла дати відкоша будь-якому нахабі одним лиш крижаним поглядом зупиняючи нав’язливі компліменти чи недоречний флірт в свою адресу. Всі знайомі чоловіки про це добре знали тож ніхто навіть і не намагався перетнути межі пристойності. Андрій теж знав про неприступність дружини, однак… Різниця у віці між ними з кожним роком ставала все помітнішою. Наталя і досі залишалася сліпучою красунею, а він вже майже старигань, який обзавівся чималим черевцем спереду та посивілим волоссям на голові.

Ревнощі що терзали душу чоловіка чимось нагадували вогник свічки. Переважно, коли не було ніяких підстав, цей вогник ледь жеврів. Коли з’являлася хоч найменша причина, зазвичай надумана, він злегка спалахував. Однак, незважаючи ні на що, нав’язлива підозрілість та нездоланні побоювання ніколи не полишали його. Андрій тримав все у собі і ніколи не дозволяв собі навіть словом проговоритися про те що не дає йому спокою вже стільки літ. Розумів що це його психічні недоліки, які він сам має утримувати в покорі, щоб не наробити лиха в сім’ї. Тривалий час це йому вдавалося, але події останніх днів перевернув все догори дриґом.

Розпочалося все це кілька днів тому коли Андрій зауважив переміни в поведінці своєї дружини. Наталя стала якоюсь надто стурбованою, неуважною і знервованою. В кутиках її очей з’явилася ледь помітка зморшок, яких там не було раніше. На всі розпитування чоловіка жінка відповідала коротко й однозначно. Такі обставини знову розпалили полум’я підозр в серці чоловіка. І воно розгорялося все більше й більше, адже дружину тепер годі було впізнати.

Позавчора він зважився на нечуване. Поки Наталя приймала душ чоловік крадькома поцупив її телефон і почав вивчати переписку. Те що Андрій там знайшов підтвердили всі його побоювання. Серед збережених повідомлень було одне, котре гострим ножом різонуло серце чоловіка. В ньому, невідомий абонент, призначав зустріч Наталі в кав’ярні, розташованій неподалік її місця роботи. Побачення мало відбутися сьогодні, і Андрій на власні очі переконався, що воно – ВІДБУЛОСЯ.