Розділ 9. Невідворотна невідомість

Рех-Крі. Аватар безликого гравця, правитель Шак-Крі.

Що відбувається з моїми емоціями? Де витримка, яку я так старанно відпрацьовував?! Ці думки засіли в мене в голові, поки я прямував до човна, готового до зльоту. Запросивши звіт у Дуух-Крі щодо банди, отримав детальнішу інформацію: нападники — вочевидь шакріни. Схоже, вони знайшли контакт із якимось угрупованням на Ка-34 в обхід нас. Діяти потрібно жорстко, але краще не перестаратися.

Сівши в човен, викликав Іриту і Дууха. Обидва відразу відповіли, відобразившись на одному екрані. Їхні похмурі обличчя обіцяли мені проблеми в майбутньому. Я зрозумів, що підійшов до тонкої межі терпіння моїх радників — не кожен хоче бути дітовбивцею, навіть опосередковано.

— Коригування завдання. Домовтеся із Соллу, щоб вона якомога більше цивільних вивела на час бойової операції. Тільки якомога непомітніше. Дуух, мені потрібен язик, усіх інших — під ніж.

— Зробимо.

Ірита полегшено видихнула і відключилася. Чорний шакрін продовжував уважно дивитися на мене, на що я запитально підняв брову.

— Ми вже подумали, що ти зірвався від влади, Рех. Особливо після того, як ти напав на Голос Шамана.

— Дядьку... — я задумався, що йому відповісти. Мені не можна дозволяти собою керувати і показувати слабкість? Я справді розлютився? Або що? Але шакріну не була потрібна відповідь.

— Ми занадто багато на тебе звалили. Вдалих переговорів, правителю.

Дуух-Крі схилив голову в поклоні і відключився. Я поморщився. Не вистачало ще, щоб від мене приховували інформацію на благо мені ж. Але в чомусь він має рацію: потрібно розібратися з собою.

— Ми готові до вильоту, правителю.

Перший, який весь час стояв поруч, злегка схилив голову. Поки я роздумував і спілкувався з радниками, ми вже прибули на крейсер. Важко зітхнувши, я спустився в ангар, зустрівши там Каніса, десяток гвардійців і Ратіо, який щось бурхливо обговорював зі своїм заступником.

— А ти що тут забув? — я здивовано глянув на науковця, потім на Каніса. Командир гвардійців знизав плечима, кивнувши на радника. Ратіо, віддавши наказ техніку, що підійшов, і відправивши кудись заступника, підійшов до мене.

— Як же, така можливість вивчити щось нове! Та й правителя на переговори завжди має супроводжувати один радник, такий регламент, — він нахилився ближче, прошепотівши: — Я встановлю контроль над інформаційною мережею, щоб якомога менше шакрінів знали про нашу знахідку. Куди ти це тягнеш?!

Раптовий крик Ратіо на підлеглого оглушив мене. Вибачившись, радник побіг до робітників, які переносили обладнання. Струснувши головою, я звернув увагу на гвардійців.

— Каніс, підлеглих не навантажувати, мені всі потрібні в повній бойовій готовності, — шакріни ударили кулаками в груди, віддаючи шану, і почали розходитися. — Тебе це теж стосується.

Останні слова стосувалися командира безпосередньо. Знаючи його характер, він цілком міг піти тренуватися. Діставшись корабельного ліфта, швидко доїхав до своєї каюти. Ми летіли на захопленому крейсері прориву. Фактично озброєння залишилося таким самим, змінилася лише внутрішня оболонка й електроніка. На даний момент, це була одна з найсильніших бойових одиниць у флоті Шак-Крі. Найманці постаралися зробити зі свого флагмана бойового монстра, здатного вистояти проти кількох супротивників одного рівня. Шакріни за потужністю флоту в порівнянні з Альянсом були слабкі, і я сподівався роздобути собі корабель Предтеч — це трохи зрівняє шанси.

Я настільки занурився в думки, що коли заблокував двері й, розвернувшись, здригнувся, натрапивши поглядом на Марда, який стояв поруч.

— Ти що тут забув? Наказ відпочивати тебе теж стосується.

Розблокувавши двері, я вказав гвардійцю на вихід. Той понуро пішов, так нічого й не сказавши. Це що за дитячий садок? Треба буде наступного разу взяти його за хвіст і витрусити всю правду. У пам'яті Реха немає нічого, що б пояснило таку поведінку шакріна.

Швидко помившись, я ліг на ліжко, занурюючись у дрімоту. Час розібратися зі своєю нестабільністю.

Системо! Провести аналіз аватара та мозкової активності! Короткий звіт за емоційним планом, використати інформацію, передану Радою!

Тієї ж миті мене викинуло в темряву, у голові з'явилося відчуття гудіння. Дивно, раніше такого не було. Системо?

[Можливі відчуття передаються через щільне злиття з аватаром. Очікуйте...]

Ем... добре. Наполегливий свербіж у голові можна було терпіти. Зараз мій аватар проходив тест на стан організму та мозкову активність. Якщо Безликі не знайдуть відповіді, більше ніхто не зможе мені допомогти. У грудях різко кольнуло і відпустило. Що це було?! У цій безтілесній формі я взагалі нічого не повинен був відчувати. Системо?!

[Очікуйте...]

Та твою ж матір, чортова залізяка! Це не мало зайняти більше хвилини! Біль накрив швидко, проникаючи в найглибші куточки розуму. На межі сил вдалося дати прямий наказ:

— Аааааааа! Вирубай нахрін, машина тупоголова!

Тієї ж миті все минуло: кожна клітина тіла нила від пережитого, голова гуділа, як генератор крейсера. Я насилу розплющив очі, ледве розгледівши, що перебуваю у своїй каюті. Як опинився в аватарі — не пам'ятаю. Шерсть стояла дибки. Я відчув, як щось стікає по губах; торкнувшись пальцями, побачив кров. Це як мене так? Системо? Одразу ж вискочило повідомлення: