Розділ 30. Чистий і душею, і тілом, і одягом.

_Лупо_

— А може не треба? Це якось занадто. Я не можу зловживати вашою гостинністю, — насправді ніяковіючи намагався я тактовно відмовитися від водних процедур, які мені пропонували.

Якось не врахував, що таке може статися, коли планував місію. Я мав на меті лише потрапити до спальні Афіни й встановити там камеру. Але дещо пішло не так...

— Все добре, Веніаміне. Ми будемо лише раді, якщо... — закліпала оченятами мила Афіна й замовкла.

Та продовження її думки я знав і без неї. Недарма ж добре маскувався й навмисно спотворював свій одяг, недешевий на хвилиночку. Від мене тхнуло за кілометр. Не так, щоб гівном якимось, але як мінімум вогкістю.

А може й за два? Але то вже не так важливо. Найважливіше, що камера спостереження встановлена й тепер є шанс дізнатися щось про таємничого шанувальника Афіни, до якого вона одного разу поспішала на таксі й втрапила в пригоду. Оскільки у мене були здогадки, що цей тип міг бути причетним до угрупування наших ворогів, я мав дізнатися його особистість, чого б мені це не коштувало. І у разі потреби, бути на крок попереду ворогів.

Але навіть якщо це не так — все одно. Дізнатися про особисте життя Богині я повинен.

А от приймати ванну ні...

— Це не обов'язково. Мені якось не зручно, — спробував я ще раз відкараскатися.

— Не соромся. Будь ласка.

— Я настільки огидний тобі, що без цього ніяк?

Богиня опустила свої очі додолу. Що ж, тут і гадати нічого.

— Не те, щоб...

— Не починай. Я розумію, — обірвав я її виправдовування, і десь у моїй душі утворилася прірва.

Втім, а що я хотів? Моя задача — стежити за Богинею, залишаючись в образі безхатька, а не закохувати її у себе. А якщо я вийду з образу, бодай на хвилинку, то закоханості не уникнути.

Ех, а так тяжко вдавати нікчемного потвору, коли харизма й природна краса так і рветься назовні.

Та досить і того, що дівчина виявляє забагато інтересу до моєї скромної, поки що, персони. Це й так ускладнило процес стеження за нею. І не вистачало, щоб усе пішло шкереберть. А так і буде, якщо між нами заведуться Амури! Тож хай краще будуть воші й блохи, аніж вони.

— Пробач! — раптом схопила мою руку красунечка. — Пробач. Ні я, ні Інеса, — ми не хотіли зачепити твоїх почуттів. Я не знаю твоїх життєвих обставин і долі, але... Але не сприймай цей жест, ніби...

— Ніби що? Жалощі? Чи подарунок долі? Богине, щоб там не було, але не варто цього робити.

— А може варто? Ми ж бажаємо тобі добра.

— Ага, і готові поділитися зі мною останнім шматочком мила, — пирскнув я зі сміху, не втримавши його.

— Але так буде краще! Тобі ж. Хіба тобі самому приємно носити на собі цей соус?

— Дуже. Це як згадка про чудовий вечір з тобою.

— А чим не згадка вимите волосся й чисте тіло? — тиснула на мене моя недосяжна краса.

Довелося вдатися в пояснення, вигадані на одному подиху:

— Якщо відверто, то ти ж бачила, що я іноді підробляю двірником. А ще, буває, охороняю склади. Так от, я іноді миюся. Така робота дозволяє це робити.

— Я не хотіла тебе образити, — відсторонила від мене збентежено чорнява дівчина, у якої закінчилися аргументи.

Зате вони, як виявилося, ще малися у декого іншого.

Саме цієї миті, коли я зміг протистояти вмовлянням Афіни, до кухні увійшла весела Марійка, з переляканим і мокрим кошеням.

— Дядю, якого можна називати як завгодно, не будь як Лишай. Не відмовляйся і не опирайся від задоволення, інакше повториш його долю й ми тебе силою запхаємо до ванни, — засміялася маленька принцеса.

— Прийми мої співчуття, Павук, — сказав я коту, який жалібно нявкав.

— А ти прийми ванну, — вже не церемонилась зі мною світловолоса дівчинка, далі сміючись.

— Та мені й так нормально. Я звик до такого, — вступив я у суперечку вже з іншою панночкою.

— А ми ні, — ще й третя пані приєдналася до нас. — До речі, поки ми добрі, можемо зробити тобі all inclusivе. Три в одному. Купання, прання речей і стрижка. Як тобі?

— Це вже точно занадто. Перебір. Ні, ні, — злякався я таких перспектив. А то ще змусять прати весь одяг без виключень. А на мені саме труси від Calvin Klein. Придбані вчора. З написом без помилок. Не вистачало, щоб я провалив завдання саме через ці труси! Ще чого, братани засміють, якщо дізнаються...

— А якщо ми без цього тебе не випустимо? Наша квартира — наші правила, — схрестила руки на грудях самовпевнена Інеса.

— Але навіщо вам це? — разом із зітханням вирвався відчай з мого рота.

— Бо ти Алінчин сталкер. І хочеш ти цього, чи ні, та сталкер цієї красуні має бути чистим і душею, і тілом, і одягом. Не ганьби її, — обійняла білявка свою подругу, щічки якої миттєво стали рожевими.

Чорт, чорт, чорт. O Dio mio*! Тобто, Боже поможи... От і поразка моя. Після цього нокауту мені не вийти переможцем.

Я поглянув на Богиню так, як ще ніколи раніше собі не дозволяв — владно та водночас побожно, й мої очі все сказали за мене.