Розділ 6

Вихідні пройшли добре, якщо, звичайно, не зважати на те, що з мамою я так і не розмовляла, однак у понеділок вранці мені передзвонила мама.

— Привіт, доню! Як справи?

— Привіт, у мене все добре. А ти як?

— Нормально. Я хочу вибачитися перед тобою за те, що на таку важливу для тебе гру я прийшла з Дмитром.

— Мамо, я теж винна. Просто я завелася на пустому місці.

— Донечко, я вам роз’яснила з татом, що Дмитро лише наш клієнт, який дуже важливий для нашої фірми, й все. Я за тобою дуже сумую, тому приїжджай сьогодні додому. Татові привіт.

— Я теж за тобою сумувала. Вибач, але мені вже пора до університету. Бувай.

— Мама тобі вітання передавала, — поклавши слухавку, промовила я до тата.

— Як вона?

— Передзвони сам і дізнайся. А тепер, вибач, мені вже час йти. Сьогодні я залишуся на ніч у мами. Бувай, Барсе, — я погладила свого улюбленого собаку та пішла.

Я сподівалася, що в університеті ніхто не зіпсує настрій, але, як виявилося, даремно надіялася. Перед парою я, як завжди, зустрілася з дівчатами, і вони повідали мені дещо цікаве.

— Ми повинні тобі дещо розповісти, — почала говорити Олена. — Ми не будемо тягнути, тому я скажу зразу, після матчу ми з дівчатами перестріли Вікторію і ще декількох дівчат, і..

— Що і? Що це означає?

— Це означає, що ми з ними трішки скандалили, і Олена врізала Вікторії прямо в обличчя! — відповіла Іра.

— Що ви зробили? — я, звичайно, була не дуже задоволеною такою новиною.

— А що нам залишалося робити? — розвівши руками, сказала Олена. — Вона нас обох дістала.

— Я вас чудово розумію, але це могло вилізти боком не тільки нам, але й Олегу Івановичу. Ви ж чудово знаєте, як тренер ставиться до спорів. А за те, що врізали Вікторії, так це ви посмішили. Ах, такий шанс втратила зробити це самій.

— Ну так нічого, ще встигнеш!

Після пар Олег Іванович зібрав всіх нас і повідомив ще одну не дуже приємну новину.

— Дівчата, я розумію, що ця новина може виявитися не дуже приємною, але найкраще я скажу її сам, ніж хтось другий. Після недавньої гарної гри, на мою думку, мені повідомили, що наступна гра для мене може стати останньою на посту тренера у вашій команді.

— Стійте, але поясніть мені чому? Наша гра була чудовою, ну більш-менш чудовою. Ми ж виграли.

— Я не можу пояснити, чому саме так. І я не зможу вас підготувати до наступної гри, мені це заборонили робити.

— Але хоча б вивести нас на наступну гру зможете? — запитала хтось із дівчат.

— Так, — з такими словами він вийшов із кабінету, і ми залишилися кожна при своїй думці.

— Оце так новина. І що нам тепер робити? — зітхнула Олена.

— Поки що не знаю, що робити. Але точно знаю ось що, здаватися нам не можна, і нашій команді потрібна лише перемога. А тепер, вибачте, мені вже час йти.

Перед виходом із університету мене зустрів Олександр.

— Привіт, Настю.

— Привіт! — поглянула на нього і на мить застила. Він був просто лапочкою.

— Як справи? — усміхнувся.

— Бувало і краще, — зітхнула та стиснула плечима.

— Я хотів тебе привітати з гарною грою, ви молодці!

— Так, ми молодці, — прошепотіла.

— Щось трапилося? Я бачу, що ти засмучена!

— З чого ти це взяв, що щось трапилося? — я вже говорила, що він лапочка. Я себе зненавиділа за те, що з ним у такому тоні почала розмовляти. Він лише спитав, як у мене справи… о, я починаю дуже багато про нього думати. Жах!

— Так, може, розповіси, і ти не будеш вгадувати, звідки я дізнався…

— Трапилося, але ми вирішимо все самі. Вибач, але мені вже час йти, — звичайно, про себе подумала, що я дурепа.

Я пішла додому, настрій був поганий. Перший раз у житті не знала, як правильно зробити в тій чи іншій ситуації. Просто все так заплуталося, що я нічого вже не розуміла. Спочатку батьки, тепер проблеми в команді, ще й цей Гордієнко, і звідки він тільки взявся на мою голову?

«А день почався так добре», — подумала.

Ось так у нашому житті часто трапляється: то все добре, а то в один момент може піти все не так, як ти хочеш, все наперекір. 

Жодна частина цієї книги Не може бути скопійована чи опублікована без письмової Згоди автора.

*** Якщо ви читаєте цю книгу не на Букнет — вона вкрадена у автора ***