Глава 9

На ранок середи весь вівторок я чекала ледь дихаючи! Навіть апетит пропав! Ой, та що там казати – місця собі не знаходжу! Як можна зосередитися і піти на роботу, коли тут думки тільки в одну сторону скачуть?! Починаючи з питання що надіти і як укласти волосся. Найсмішніше, що я ніколи так не хвилювалася перед побаченням, для мене це було щось нове. Офігенно приємні відчуття до речі! Всі мої таргани сьогодні відчувають себе особливими та неповторними! 

В кабінеті я висиділа рівно до першої години дня і відразу після обіду рвонула додому. Адже дівчині потрібно налаштуватися, почистити пір'ячко, зламати собі мозок та вибрати сукню. А ще аромат, який буде зводити Яна з розуму. Загалом справ ціла купа, а часу не так вже й багато. Навіть коли зателефонувала Олеська, довелося ввімкнути гучний зв'язок. Спілкуючись з нею, бігаю по кімнаті, загорнута в рушник.

- І що це я про таку подію дізнаюся останньою? - бубонить вона. - Лінка мене вже шокувала, хочу ось тепер переконатися в твоїй адекватності.

- Сама говорила, що закохані люди не можуть вважати себе адекватними. Як думаєш, якщо я одягну сукню з відкритими плечима і підніму волосся, це не буде виглядати кричущим натяком «я хочу, щоб твої поцілунки опустилися нижче моїх губ»?

- О, подруго, та ти палаєш! Негайно потрібен пожежник! Як же я шкодую, що не змогла тоді залишитися, таке йоли-пали пропустила, не побачила твого героя своїми очима. Хоч бери приїжджай та підглядай за вами. До речі, давненько я не була на Монастирському острові. Може ще встигну, - знущається ця вредна коза.

- Все серйозно, а тобі аби похихотіти!  

- Одягай, що захочеш, ти підкориш його в будь-якому вбранні, і якщо у хлопця з цим ділом все в порядку, він не зможе не опуститися нижче, - заливається вона від сміху і я точно знаю, що коли я повернуся додому обидві зажадають від мене повного звіту. - А що там стосовно суботи? Думаєш, коли татко Обертинський дізнається правду про свого синочка, то укоротивши тому пісюна, поставить Микиту в кут, а тебе благословить свободою?

- Знаю, просто не буде, але зараз я не хочу про це говорити. Сьогодні у мене побачення з хлопцем, який мені шалено подобається! Не пам'ятаю, коли мені в останній раз хтось так подобався. Олесю, те, що зараз зі мною діється - це взагалі вперше!

- Це мене й лякає. Ти там обережніше. Ми тут будемо тримати за тебе кулачки й клацати хвостами.

Я саме так і зробила - вибрала легку коротку шифонову сукню на тонких бретельках, з квітковим орнаментом, а волосся уклала грайливою гулькою з хвостиком. Зухвало, але ліфчик вирішила не надягати, адже жара надворі. Олеська з мене посміялася б з цього приводу, відпустивши пару жартиків. Мій улюблений аромат ледь торкнувся зап'ясть, шиї і волосся. Босоніжки на підборах, Ян все одно вище за мене, тому можна. Все, богиня готова до виходу. Якби ще у цієї богині не збивалося дихання і не паморочилося в голові від передчуття зустрічі. Напівнепритомні мурашки все одно продовжують наполегливо повзати, змушуючи дибитися кожну волосинку, і я дуже хочу, щоб дотики Яна заспокоїли цей мандраж. Він, до речі, ніяк не дає про себе знати, і я нервую навіть через це. Не хочеться його смикати, перепитуючи чи пам'ятає він про наше побачення. 

Кожен світлофор, який загоряється червоним прямо перед моїм носом – будить в мені справжню фурію, а в Дніпрі цих світлофорів неміряно! Відчуваю, поки дістануся до набережної, прийдеться випити заспокійливе. Машину довелося залишити і топати через «Міст закоханих» пішки. Ні, я не йшла - я летіла повз цих замків у вигляді сердечок, якими обвішаний міст, повз цих людей, які неспішно гуляють і парочок, які цілуються де попало. Мчала ні на що не звертаючи уваги, мріючи побачити ці незрівнянні очі! 

... І не побачивши Яна біля пам'ятника, я мало не запалила поглядом Кобзаря ... як раптом мені на талію м'яко лягла чиясь долоня. Серце миттєво розміталося по всіх грудях, обертаюся і тут же падаю в ці блакитні вири. Причому його руки без всякого рішуче притискають мене до себе, не залишаючи мені навіть варіантів, крім як оповити його за шию і доторкнутися губами до його усміхнених губ.

- Привіт, - видихнула я, захлинаючись нез'ясовним щастям. - Думала ти тут вже сонячний удар отримав, чекаючи на мене, - на що Ян з посмішкою підсовує ближче мені свій годинник. За десять хвилин п'ята, ну звичайно ж, навіжена богиня примчала завчасно.

«Ну, привіт, карколомна дівчино. Обігнала й пролетіла повз мене, навіть не помітивши» - показує він мені набраний текст.

- Боялася спізнитися, - сміючись, знизую плечима. А цей чоловічий погляд блукає вже не тільки в радіусі моїх губ, сподіваюся, він не буде мене вичитувати, що я одягла таку відверто-спокусливу сукню, якщо вже блакитні очі приклеїлися до моїх плечей. Після чого ковзнули вниз, обласкали мої ноги, і на секунду затримавшись там, закусивши губу, Ян глянув мені в очі з абсолютно новою для мене емоцією. Крім грайливих стрибаючих бісиків там було щось ще.

«З розуму мене вирішила звести?))»

- Ага, - кокетливо смикаю плечиком, прочитавши повідомлення.

«Мені теж можна використовувати заборонені прийоми?))»

Та ти мене вже й так з розуму звів, ще кілька прийомів і я точно переїду до тебе з речами. Але вголос не сказала, щоб не злякати цього обережного представника вимираючого виду справжніх чоловіків.

- Куди підемо? Ти тут вперше або вже бував на острові? - змусила взяти себе в руки, хоча як на мене –  я була б не проти сісти на якій-небудь прихованій за деревами лавочці, і мучити його губи до світанку.

«Я народився та виріс в Дніпрі, так що місто я знаю дуже добре»

- Треба ж, а я думала блиснути ерудицією і розповісти тобі пару страшилок про цей острів! Чим мені тепер тебе дивувати? - і дивлячись на те, що Ян веде мене до оглядового колеса я розчаровано підкреслено голосно зітхнула. Звичайно ж я хотіла, щоб він помітив мою реакцію, тому легенько смикнувши мене за руку, Ян запитально кивнув.