15.

У наш час, щоб слідкувати за людиною, зовсім не обов’язково ходити за нею, або їздити за її автомобілем. Досить непомітно прикріпити до машини маленьку коробочку – GPS-трекер, та уся картина пересувань «об’єкта» буде на твоєму комп’ютері. Дуже просто, дуже дешево, та, якщо звичайне стеження може помітити навіть непрофесіонал, то маленький прилад може бути виявлено, хіба що, коли автомобіль поставлено на яму для ремонту.

Із Вікентієм Невмер-Головою такого вирішили не робити. Не тому, що це було нецікаво, ні. Та навіть не тому, що людину, яка буде встановлювати трекер, буде сфотографовано: про наявність у «Фіскері» системи спостереження просто не знали. Причина була у іншому: адвокат, коли не у офісі, постійно у роз’їздах. Картина його поїздок по відділках поліції та судах нікому нічого не скаже: хтозна, поїхав він туди у тій справі, що цікавить замовника, або просто у справах клієнтів? А коли людина працює у тому ж під’їзді, де й живе, то вистежити, з ким вона зустрічається, та коли на роботі, а коли вдома, таким чином теж неможливо.

А от щодо Ніки Малік ситуація була іншою. Тим більше, що замовника, за великим рахунком, цікавила саме вона. Дві поїздки за місто протягом двох днів, за однією й тією ж адресою, привернули увагу людини, яка організувала це стеження. Далі усе було просто.

Гугл-мапи показали, що знаходиться за даною адресою. Невелика промислова будівля, колись тут була фабрика з виробництва м’яких іграшок та комплектуючих для меблів, на кшталт подушок для крісел та диванів. А чим займається об’єкт? Виробництвом одягу. Так, у Москві, але вже зареєструвала нове підприємство – «Малік Україна» (уся інформація є у реєстрі юридичних осіб), отже, буде розгортати цю діяльність тут. Логічно припустити, що планує саме на цьому майданчику розміщувати виробництво. А для того, щоб усе це організувати, їй потрібно буде регулярно бувати там.

Цих відомостей було вже достатньо для планування… Їх відправили замовнику, до Москви. Той залишився задоволеним. Та віддав розпорядження – готувати виконавців. Для двох акцій відразу.

Тому, хто отримав замовлення, непотрібно було їх довго шукати, тим більше, у даному випадку не мало значення, хто вони за політичними переконаннями. Він прийнявся за дзвінки.

А Микита Дьомін знову опинився у батьковому кабінеті. Та виклав план.

-Звучить розумно, - змушений був визнати той. – Тільки потрібно не проколотися.

-Мені буде потрібна людина… Таких зв’язків в мене немає, це можеш зробити лише ти. Для останнього етапу.

-Так. Я зателефоную, наші люди усі зроблять. Ти повинен будеш лише дати адресу… Головне – не зіпсуй нічого до… - повторив Микола.

-Я сам поїду туди, та прослідкую…

-Гадаєш, це розумно? – засумнівався батько.

-Так буде краще. Тим більше, все одно потрібно буде вирішити питання … із місцевими, по поставках… Дай мені довіреність від компанії, так буде краще. Ніхто нічого не запідозрить, та увагу не зверне… А головне… - Губи Микити скривилися у посмішці. – Я хочу дивитися їй у вічі… Коли вона зрозуміє, що нікуди від мене не поділася.

-Не напортач! – втретє повторив Микола. – Я не хочу ризикувати. Точніше, не можу.

-Нічого не станеться. Я усе продумаю … разом із тими, з ким там буду працювати.

-Ну, як знаєш. Ти розумієш, що це останній захід, права на помилку немає.

-Звичайно, тату.

Микита вийшов з кабінету. Він був задоволений: отримав добро, обіцянку необхідної підтримки, та навіть обійшлося без скандалу. Виїхати він має швидко. Щоб, коли настане час діяти, бути готовим… Їхати доведеться на авто, оскільки потрібно мати свободу пересування на місці. Про українські дороги він чув багато не дуже приємних речей, а отже, потрібно їхати на «Хаммері». В нього було ще кілька спортивних авто, але вони не для такої мети. Як усе-таки добре, що свого часу за його замовленням знайшли цю «капсулу часу», «другий» «Хаммер» із близьким до нуля пробігом… Потрібно буде перед поїздкою загнати його на техобслуговування…

-Ні, ну я такого, дійсно, ще не бачив, - похитав головою Михайло Михайлович.

-А я гадав, у вас … багато неподобств коїться, саме у вашій галузі, - відповів Вікентій. Він зайшов «у гості» до власної квартири, яку займав зараз московський експерт, щоб побалакати з ним наодинці. Ніка тим часом займалася реалізацією власних планів, та мала повернутися пізніше, разом із Тамарою.

-Є. Зловживання … трапляються. Але, щоб таку експертизу робити заочно, без обстеження… З такими питаннями, та лише на підставі показань свідків, та припущення про хибне твердження щодо зґвалтування…

-Тобто, висновок буде? – Це було необхідне уточнення.

-Звісно, буде. Ви самі чудово розумієте, що свої дії ваша дружина усвідомлює, та керувати ними може… - Це були ознаки, за якими визначається осудність людини для кримінального провадження, та дієздатність – для мети такої справи, яку затіяла щодо Ніки московська прокуратура. - Мені потрібно буде … ще кілька днів з нею попрацювати, щоб усе це читалося переконливо. Але … ось так на сьогоднішній день. До речі, коли усе закінчиться, я буду наполягати на тому, щоб притягнути до відповідальності цих, з дозволу сказати, колег з Пермі.

-Тільки, я вас прошу, не робіть цього просто зараз. – Тільки цього й не вистачало, подумав Вікентій. – До того, як Сурен Артурович подасть документи, включно з вашим висновком, до суду. Бо непотрібно, щоб прокуратура, а з нею – й замовники, дізналися раніше, ніж треба, що саме ми можемо їм протиставити.