Глава 9

– Аааа, я так сумувала, – саме з таким криком до мене в кімнату ввечері завалилася моя Божена.

Я спочатку навіть не повірила своїм очам. Ні, я чекала на неї, але вона казала, що повернеться значно пізніше.

– Вмієш ти робити сюрпризи, – одразу підійшла і міцно обняла її. – Я теж скучила, моя божевільна подруго. Ти як тут так рано опинилася?

– Та нам пощастило кордон всього за дві години пройти, тому й раніше приїхали. Я вирішила не писати, щоб ефектно з’явитися, вийшло? – задоволено сказала, все ще не відпускаючи мене.

– О так, ефектніше й бути не може, – зі сміхом відповіла.

Далі поговорити не вдалося, адже Божені потрібно було хоч трохи відпочити. Виявляється, до мене вона побігла в першу чергу, навіть Олега проігнорувала. В цей момент мені стало соромно, що через своє боягузтво я могла пропустити повернення кращої подруги. 

А ввечері була спільна вечеря, після якої ми вирішили піти прогулятися.

– Добре бути вдома, – сказала подруга, як тільки-но ми вийшли за поріг дому. – Навіть шкода, що потрібно їхати звідси вже так скоро.

– Можливо, затримаєшся тут ще? Тобі ж починати працювати тільки через місяць, чи я щось плутаю?

– Не плутаєш, потрібно було й справді тільки через місяць, але попросили по можливості почати раніше, адже там в них якісь серйозні переговори з італійцями будуть, тому ще один перекладач буде дуже доречним. А враховуючи, що в італійській мені рівних немає, то без мене взагалі будуть, як без рук.

– Дуже скромно, – засміялася, адже Божена – така Божена, абсолютно не змінилася за ці роки.

– Не бачу сенсу применшувати свої вміння, – легковажно відповіла, а потім продовжила. – Ну а ти як? Що цікавого?

І тут знову в голову увірвалися переживання про нашу зустріч з Максом, про яку я вже була й забула на декілька годин.

– Солю, ау? – Божена помахала перед моїм обличчям рукою. – Ти зі мною?

– Так, – розгублено пробурмотіла, а потім тихо продовжила. – Макс повернувся…

– А я подумала, що ти… Чекай, що?! – подруга аж зупинилася. – Макс?! Будь ласка, скажи, що це якийсь інший Макс, а не той, про кого я думаю.

– Той, Божено, саме той.

– Очманіти! – вона була в шоці. – Ти з ним бачилася?

– Так, вчора, – відповіла, а потім переказала всі вчорашні події.

Подруга довго мовчала, та я не квапила її.

– Він взагалі не в своєму розумі! – раптом емоційно вигукнула. – Яке він має право так заявляти тобі? Ти стільки пережила через нього, а тепер він як ні в чому не бувало повернувся і хоче знову тебе?! Ох, шкода мене не було тоді, я б йому носа зламала. Я вмію, на курсах самооборони Матеуш навчив.

Від останньої фрази я просто розсміялася, адже уявила собі цю картину.

– Ну от що ти ржеш? – ображено спитала. – Думаєш, не вийшло б?

– Та ні, у твоїх силах я не сумніваюся, просто уявила це, – і ще більше почала сміятися. Очевидно, це вже було нервове.

Божена спочатку дивилася на мене, як на божевільну, але потім і сама підхопила мій настрій.

– А тепер серйозно, Солю, – почала, коли ми заспокоїлися. – Що ти думаєш робити? Сподіваюся, не збираєшся його вибачати?

– Ні, звісно, ні, – впевнено відповіла, а потім тихіше продовжила. – Правда ж?

– Правда! Ти в мене сильна дівчинка, тож не дозволяй використати себе знову. 

– Твоя правда, – взяла себе в руки. – Думаю, я вже гарно йому пояснила, що він може не сподіватися на будь-яке продовження. Але, Божено, він був дуже впевнений у своїх силах. Це лякає, адже…

– Не продовжуй, – зло перебила мене подруга. – Нехай засуне свою впевненість у м’яке місце. Ми не дозволимо йому наблизитися до тебе. Тим більше він живе в іншій країні, тому не думаю, що зможе так легко перейти до активних дій.

– О, я йому майже так само про впевненість сказала. У нас думки сходяться, – сказала, а потім обняла Божену. – Дякую за підтримку, ти завжди вмієш заспокоїти.

Більше тему Максима ми не підіймали. Вирішили, що будемо діяти по факту. І це якщо взагалі доведеться, оскільки невідомо, чи справді Казанова говорив серйозно.

А через два дні ми разом з Олегом та Боженою поїхали в Київ. Подруга тимчасово буде жити з Олегом, хоч я і пропонувала переїхати до мене. Однак квартира брата була ближче до її нової роботи, тож чаша терезів була не на моїй стороні.

***

На наступний день я вже з новими силами збиралася на свою улюблену роботу. Сьогодні має відбутися зустріч з новим замовником, про якого говорила Рита. Оскільки перше враження дуже важливе, я вирішила гарно підготуватися. Для цього я встала на дві години раніше і ретельно випрямила волосся. Одягнути вирішила вільну сорочку без рукавів і заправила її у бежеві шорти-спідницю. Доповнила образ босоніжками на невисокому стійкому підборі та нюдовим макіяжем. Загалом образ мені дуже сподобалося. Тепер я справді виглядаю як професіонал, що готовий братися за будь-який проєкт. 

Підходила до офіс-центру в чудовому настрої. Сонце гарно припікало, але вітерець одразу охолоджував тіло. Ідеально.