Присвята моєму дідусеві Сергію.
Ти пішов… І світ уже не той,
І тиша оселилася між нами.
Не чути більше голосу твого,
Не поговориш більше ти зі мною.
Ти був частиною мого життя,
Рідною людиною, дорогим дідусем.
Та смерть безжально обірвала все,
Залишивши лиш спогади про тебе.
Сім днів лікарняних коридорів,
Двадцять п'ять днів боротьби за життя.
Ми так хотіли, щоб ти повернувся,
Щоб знову вдома голос твій почувся.
Остання розмова залишилась у пам'яті,
І досі стільки хочеться сказати.
Ніхто не знав, що більше не почує
Твого голосу, що так хотілось пам'ятати.
Вісімнадцятого квітня ти пішов,
Залишивши по собі невимовний біль.
Двадцять першого квітня ми прощались,
А серця ще довго не могли змиритись.
Тридцятого липня — твій день народження.
Мав бути день усмішок і тепла.
Та цього дня Росія вдарила по Радушному —
По нашій рідній землі, де пам'ять ожива.
Тепер ця дата болить іще сильніше.
У ній і сум, і спогади, і біль.
Хотілося б тебе знову привітати,
Та доля не залишила нам такої миті.
Дідусю, мені так не вистачає тебе.
Не вистачає звичайних сімейних днів.
Я б так хотіла ще хоч раз побачити тебе,
Почути голос і побути поруч знов.
Мені бракує тебе у кожній миті,
У кожній тиші, у звичайних днях.
І скільки б часу не минуло від прощання,
Ти житимеш у спогадах моїх.
Тепер я знаю: люди можуть відійти,
Та любов до них ніколи не минає.
Ти назавжди залишишся моїм дідусем,
І пам'ять про тебе в серці не згасає.
Спочивай із миром, мій рідний дідусю.
Я пам'ятатиму тебе завжди.
Тебе немає поруч, але ти назавжди
залишишся частиною мого життя.
Світла пам'ять. Назавжди в серці. 🕯️
Відредаговано: 08.11.2026