Розділ 1

Через три місяці я повинна була вийти заміж за чудового, гарного та коханого чоловіка. Тоді я навіть уявити не могла, що цей чудовий, гарний та коханий чоловік виявиться зрадником, козлом, останнім мудаком та просто скотиною. Я навіть не хочу згадувати його ім’я… хоча ні, його ім’я з ненавистю викарбуване в моєму серці: «Джонатан, мудак Айслі».  

Все, як у тих серіалах про зрадливих чоловіків: розбите серце та самотність, а потім головна героїня раптово й неочікувано зустрічає іншого чоловіка — і знову кохання-зітхання, пристрасть та бажання бурують у серці, і не лише в серці. Головна героїня починає вірити в щире кохання, довіряти йому, тому єдиному красеню герою, йде на побачення, цілує та в перший, ну добре… максимум через пару вечорів віддається йому. У них кохання з першого погляду, пристрасть, одруження, народження дітей та щасливий кінець!

Чорта з два!

У моїй історії трапилось зовсім по-іншому!

А все розпочалося зі зради «коханого» чоловіка, який розважався, з уже колишньою подругою, у моєму ліжку! Спочатку від шокового стану хотіла мовчки піти, але цей мудак, помітивши мене, встав з ліжка, обмотався простирадлом та почав виправдовуватися. Усе могло закінчитися без скандалу, доки так звана подруга щось там не рявкнула, і тут мій терпець увірвався!

Потім настало якесь божевілля!

Уже точно не пам’ятаю, що вона там сказала, адже бувши розлюченою, як той бик на арені, підійшла до «подруги» й, схопивши, як виявилося, за нарощене волосся, почала гамселити її голову об стіну. Той мудак кричав, щоб я зупинилася. Я зупинилася, але потім перевела свою увагу на нього…

Дякувати богові, що мій батько адвокат!

«Подружка» подала на мене в суд за побиття. Отримавши лише штраф, обіцяла в першу чергу батьку, що буду поводитися гідно, але й тут порушила свою обіцянку. Я зірвалася… дуже сильно зірвалася.

Бувши зломленою та морально пригніченою, покинула роботу на невизначений термін та пустилася берега. Я стала ніби той привид. За мій фізичний та душевний стан почали хвилюватися не лише батьки, але і єдина подруга, яка залишилася — Валерія Томсон. Все ж таки зібравшись із силами, через кілька місяців наважилася прийти до Валерії.

— Дружба — це все. Дружба вища за талант. Вища за уряд. Вона майже дорівнює сім’ї. Ніколи не забувай про це, — повернувшись до вікна, промовила Валерія.

— Ти зараз процитувала слова Дон Віто — голови клану Корлеоне із «Хрещеного батька». Я читала Маріо П’юзо, — пробубоніла, нахмурившись та розглядаючи свій не дуже гарний манікюр.

— Цією цитатою я хотіла тобі сказати, що ти могла прийти до мене за допомогою, а не запивати своє горе, — її тон був різкий.

— Ти дійсно вважаєш, що справа лише у зраді Джонатана? — занадто емоційно вимовила.

— Ні, я так не вважаю, — Валерія присіла на край стола. — Я думаю, що справа в іншому, адже зізнайся, що ти зірвалася ще раніше, а саме після загибелі Віктора. Просто тоді тебе підтримав зрадник та нікчема Джонатан, а зараз ти навіть втратила і його! Тобі потрібна моя допомога, — пригрозивши вказівним пальцем, додала: —  Не смій заперечувати, Наталі, а то зателефоную твоїм батькам!

Валерія Томсон мала великі темно-карі очі, чорне хвилясте волосся та смуглу шкіру. В її жилах текла африканська та латиноамериканська кров, тому подруга була гарячою штучкою, чим приваблювала чоловіків, але разом із тим — дуже серйозною, від чого чоловіки інколи шарахалися.

Валерія була не лише найкращим психоаналітиком у місті, але й хорошою подругою, яка ще раніше говорила, що Лідді, та сама «подруга», яку побачила у своєму ліжку, заглядається на Джонатана, але я не хотіла цього помічати! Я могла втратити і Валерію, адже віддалилася від неї, а вона, своєю чергою, вибачила та допомогла справитися з депресією!

Я гучно ввімкнула музику. У квартирі пролунала «Rihanna — Drunk On Love».  Мої сусіди подумали, що я знову зійшла з розуму, тому, коли вийшла з квартири зі сміттєвими пакетами, перед моїми дверима стояла п’ятдесятип’ятирічна жіночка місис Дженкінс та молода сусідка Барбара, не пам’ятаю її прізвища.

— Дорогенька, у тебе все добре? — тихо та спокійно поцікавилася місис Дженкінс. — Можливо, зателефонувати батькам?

— Дякую, у мене все добре, — усміхнулася та попрохала про одну маленьку допомогу.

Отже, перше, що я зробила, — це навела порядок у квартирі. Викинула все сміття, у тому числі речі колишнього, та разом із двома сусідками спалила на задньому дворі будинку всі його фото. Але, що найголовніше, це вилила весь алкоголь, який був у квартирі, привела себе у людський вигляд і повернулася працювати медсестрою в приватну лікарню міста Норфолк штату Вірджинія.

Одного разу від Барбари дізналась, що її знайомий працює у Всесвітній організації охорони здоров’я, та їм потрібні лікарі для поїздки в Африку. Ця інформація мене зацікавила, і вже через кілька тижнів я відлетіла в компанії військових та лікарів.

Пригадала, як, зайшовши в кабінет Валерії з речами, повідомила, що вирушаю до Африки.

— Нато, я, звичайно, говорила тобі, що потрібно щось змінити, але не так кардинально, — округливши очі, сказала подруга.

— Валеріє! Це чудовий шанс для мене. Не хвилюйся, все буде добре! Цілую тебе!