Глава 7

Ох, щось мені цей балон із піною на совість тисне та очі муляє. Сховала у сумку, а він все одно мені сигнали посилає. Ні, чоловікам не можна поступатися та здаватись на їхніх умовах! Біла Пані не розм'якне і на сині очі не купиться! Жодних винятків! …Фух, дякувати богові, Надька повернулася, нарешті відволічу себе від цих настирливих думок, які штовхають мене до малодушності.

- Хм, ось цікаво, ходила за булочками - повернулася з ковбасою і так вже рази три. Починаю підозрювати, що ти прихворіла, Надю.

- Ой, відчепися! - Відмахується вона і ... червоніє. Вірний знак чоловічого капкану. Чую лисячим нюхом завівся кавалер, якось пов'язаний із ковбасним цехом.

- Ну, розповідай, подруго, хто він, звідки в нього запас м’ясо вмисних виробів і в чому винні булки? І не викручуйся, по очах бачу, що комусь вже вдалося заморочити тобі голову.

Надька пихкає, хмуриться, ріже ковбасу та їсть її без хліба. У мене аж серце кров'ю обливається, прямо все за порадою Матроскіна – ковбасу прямо на язик кладе.

- Розумієш, коли я минулого тижня ходила до булочної, я зазирнула до ковбасної крамниці та познайомилася там з одним поляком. Виявилося, він господар магазину і має маленький цех, де роблять ковбасу, все натуральне з диких кабанів. Він майже щомісяця на полювання їздить. Такий смішний, простий, пригостив мене просто так. Потім я знову до нього зайшла, - знизує вона плечима.

- Ох, дівко, ти мене лякаєш. Ти що запала на цього вбивцю диких кабанів? Як його звати?

- Казимир. Він мене в неділю запрошує до себе в гості. Чоловік начебто пристойний, добрий, розлучений.

- Як підказує мій досвід, розлучені чоловіки пристойними не бувають, обов'язково десь якась собака закопана. Візьми хоча б свого колишнього! Ось так сходиш кілька разів у гості, а потім щонеділі за посмішку добряка Казимира та колечко ковбаски –будеш вепрів на фарш крутити, бо хитрому поляку не вистачає робочих рук. Ти ж мені сама казала, що вони на наших жінок особливо уваги не звертають!

- Але ж завжди є винятки, - зітхає Надька.

- Мабуть, він у цю ковбасу щось підсипає, не впізнаю я тебе!

- Ой, чия б корова мукала. А хто нашому босу голову задурив? – Надька з хитрою посмішкою стала руки в боки. - Думала, я не дізнаюся? Сама мовчиш, як партизанка, а люди вже пронюхали.

- Люди завжди всяке базікають і на паркані пишуть. Нічого я нікому не дурила, це він гад такий з мене знущається та перевиховує.

- Це зараз так називається? - Сміється вона й пики мені смішні корчить. - Треба ж яка погана та балувана дівчинка, навіть начальство не витримало і взялося за твоє виховання. У кут на гречку ставить?

- Та годі тобі, - махаю на неї рукою. - Не серйозно це все, дурниці. Мені, мабуть, на роду написано в халепи через мужиків потрапляти, а не балдіти щасливою дружиною. Як хочеш, але ми завтра після роботи йдемо до клубу! Мені компанія потрібна.

- Піду, якщо пообіцяєш не клювати мого Казимира.

- Він вже твій? Треба ж як швидко ковбаса вас зблизила, - починаю реготати, а Надька, знявши тапок, женеться за мною до кімнати.

Але на ранок я сама серйозність, чекаю на боса і через сумку балон із монтажною піною мацаю. Оце буде сьогодні шоу каскадерів! Навіть пожалію його дорогою на роботу, сильно кусатися не буду, побережемо нерви до вечора.

- Доброго суботнього ранку, Владиславе Олеговичу! - заспівала я, сідаючи з машину. - Як настрій?

- Дякую, нормально. А що означає ця посмішка войовниці? Буря замишляє каверзу чи тебе так гріє думка про клуб, хлопців та алкоголь?

- А може, мені хочеться посміхатися, дивлячись на тебе? - смикаю плічком. - Відразу про дівчину треба погано подумати? А як чоловіки на кшталт тебе розважаються у вихідні? Гроші в коморі перераховують? - Посилаю йому чергову сліпучу усмішку.

- Мене останніми днями сильно мучить одне питання. Я вже відкрито натякнув тобі про свої наміри, але ти сприйняла мою увагу у багнети. У тебе якісь особливі уподобання у виборі чоловіків чи зі мною щось не так? Я думав, що я подобаюсь жінкам і тут такий облом.

- А я тобі навіщо потрібна, для розваги? Хочеш мене перевиховати, довести, хто тут головний самець і далі витимеш на самоті, дожовуючи свою власноруч приготовану вечерю? Вибач, Владику, але в мої плани не входить ставати коханкою боса, незважаючи на твою гарну упаковку. От така я ненормальна. У пошуках серйозних стосунків я скоріше віддам перевагу близькості, яка ні до чого не зобов'язує, на одну ніч з малознайомим хлопцем, ніж прив'язуватися до чоловіка, який вже через кілька місяців замінить мене на іншу, тому що він звик так жити.

- Ось якої ти про мене думки? Так от ти дуже сильно помиляєшся, - хитає головою і обурено пирхає. – Я не шукаю тимчасових розваг, Олесю. Просто на всю цю романтичну лабуду я не маю часу. Ти мені сподобалася, ти мене дико заводиш, ось тільки ці твої шпильки та вибрики… Це неправильно.

Посуваюсь до нього ближче і тягнуся до вуха, щоб вкласти кожне своє слово в цю вперту голову:

- Неправильно, Владиславе Олеговичу, позбавляти дівчину «романтичної лабуди» як ти це називаєш і вписувати своє особисте життя у свій жорсткий графік. Так будь-яка слухняна вівця з часом брикатися почне. Жінка не повинна на догоду тобі терпіти твою зайнятість, брак часу і відповідати твоїм параметрам ніжності, їй потрібен ти, твоя увага та ласка, а не тільки твої гроші, якщо ми говоримо про нормальних жінок та справжні почуття. Тож роби висновки, - і таке в мене бажання цапнути його за вухо, ледве собі стримала.

- А я їх і зробив, у мене теж свій гіркий досвід є, - його, звичайно, збентежити складно, він навіть бровою не повів на цю мою провокаційну близькість. - Ти за нею упадаєш, вона вся з себе така мила, робить тобі різні натяки, ти виконуєш її бажання, і начебто все добре, а потім ви опиняєтеся в одному ліжку і з'ясовується, що ви один одному зовсім не підходите.

- Що ж там за проблема у тебе така, що тобі бідолашному ніхто не підійшов? – ляпнула я, не стримавшись. А він тільки невдоволено на мене зиркнув і сильніше натиснув на газ, мабуть, щоб якнайшвидше мене біля воріт висадити. Але моєї цікавості не так просто позбутися. У мене вже фантазія розігралася в цей степ, домисли всілякі. - Значить, ти спочатку обламуєш дівчині шипи, тестуєш її в ліжку, а потім вже вирішуєш бути романтиці чи не бути? Я правильно розумію? Або якщо підійшла – одразу заміж і сиди вдома мене рідненького у віконце виглядай?