Без надмірного егоїзму
Прірва захопленої самотності
23.
Спостерігаючи невігластво, недосконалість і злість своїх сучасників, Куліш не сподівався, що їхнє потомство відразу стане освіченим, справедливим і досконалим. Сам Куліш був бездітним…
Однак, він і не втрачав надії, що майбутнє подолає чвари... І не залишиться байдужим до його думки. Для цього й писав...
Звичайно, він знав, що посередніх людей охоче підносять і звеличують навколишні посередності... Бо в них бачать і прославляють себе. Слова пересічної людини нікого не зачіпають... Куліш таким не був…
Судження Куліша, особливо в його програмних творах, проникнуті водночас зневагою та доброзичливістю…
І тому – як мислитель, поринув у прірву захопленої самотності..
#1221 в Сучасна проза
#123 в Не художня література
Відредаговано: 26.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
