Афоризм підштовхує

2.

І повернемося до віршу Миколи Зерова від 10 травня 1925 року.

Давно в труні Тарас і Костомара,
Грабовський чемний, лагідний Плетньов…
Сивіє розум і холоне кров;
Літа минулі — мов бліда примара.

Та він працює. Феніксом з пожару
Мотронівка народжується знов;
Завзяттям віє від його промов,
І в очах — відблиск молодого жару.

Він боре тупість і муругу лінь,
В Європі хоче "ставляти курінь",
Над творами культурників п’яніє;

І днів старечих тягота легка,
І навіть в смертних муках агонії
В повітрі пише ще його рука.[1]

Нині вже нікого не дивує феномен китайського дива.  Цю  тему препаровано та вивчено безліччю експертів та дослідницьких груп. Проте коли західний розум намагається розкласти по поличкам комплексний продукт іншої культури, завжди залишається щось за кадром, головне…

Східні філософи та письменники розглядають зовнішній світ не окремо від внутрішнього, як відображення одне одного в кожен момент часу…

Так і філософія книг Куліша  досить глибока і багатошарова. Головне: що від неї «завзяттям віє…». Шанувальники кулішевої творчості перечитують його книги десятки разів. Сам належу до таких. Структура кожного його друкованого видання досконала, майже математично… Майже кожний програмний текст супроводжується ключовим  епіграфом – як афоризмом та коментарієм, часто доволі розгорнутим, або декількома…

Афоризм підштовхує до роздумів. Коментарі – дають фактичну поживу для споглядання описаного…  Так «Людина емоційна  й діяльна, схильна до беззастережного обстоювання виношеної ідеї, Пантелеймон Куліш терпляче і цілеспрямовано добирає матеріали для підтвердження концепції про негативне значення козацьких і селянських повстань для відбудови української державності і культури…»[2]   

Далі буде.

[1] https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12330

[2] Микола Жулинський «У праці катожній, в трагічній самоті», у книзі П.Куліш «Твори у двох томах. Том перший» К.1989, стор.12.