Where do we draw the line

Кімната Данте у замку Алмоурол. 20:05

- То що мені потрібно зробити чи кого вбити, щоб мені подали води? – знову хрипким голосом повторила Данте.

- Ти прийшла до тями, - Кем кинувся до дівчини. Він обійняв її настільки сильно, що в неї переламалося два ребра.

- Ай! - скрикнула Данте, і в кімнаті вибухнули лампочки. - Боляче ж!

- Вибач, - Кем хотів зцілити завдані їй переломи, але не встиг. Анахіт випередила його.

- Де я? – Данте озирнулася. - Що це за трубки та голки? - мисливиця дістала трубки з носа, які подавали їй кисень, і дістала голки, що стирчали з рук. – І заради всього святого, у що це я одягнена?! – Данте побачила себе в якомусь халаті у дрібні квіточки. То були маленькі ромашки. - Ненавиджу ромашки, - обурилася мисливиця.

- Черниці Ордену переодягли тебе, - Кем усміхнувся. Він був щасливий, що Данте прийшла до тями і залишилася колишньою собою.

- Що? Черниці Ордену? – Данте наголосила на останньому слові. - Ордену, Камаель? Я потрапила до минулого? Чи у паралельний світ? Знайомі стіни, – Данте оглянула кімнату. – Я, що, у своїй старій кімнаті у замку Алмоурол? - Кем кивнув, що так. – Краще б я залишилася у Пустці. Що я пропустила? Нам удалося всіх перемогти?

- Так. Данте, ти була непритомна вісім днів.

- Що? Ні. Адже я тільки годину тому вбила Адаель. Напевно, в Пустці час інакше тече. Кем, правда, а чому ми в Ордені? Я думала, що ми проти них.

- Після перемоги над Табрісом та Адаель, та їхніх послідовників з Ордену, все змінилося. Ті кардинали, які не підтримували політику своїх попередників, були ув'язнені, деяких убили. Ті, хто вижив, взялися за реформацію Ордену та повернення йому колишньої слави та цілей. Тож ми в Алмуоролі. До речі, кардинали дуже бажають тебе бачити. Вони всі ці дні молилися за твоє здоров'я та твоє життя.

- Я задоволена, - вигукнула Данте. – Убиті?

- Айра, Генрі, Доріан, Джейд, десятки ангелів і перевертнів.

- Доріан? Шкода, я любила його. Все-таки він врятував мене одного разу, - Данте засмутилася. - Гаразд, годі валятися. Я в душ, - дівчина підвелася з ліжка, але мало не впала. За вісім днів її ноги послабшали. Кем підхопив її. – Дякую.

- Може, ти ще полежиш?

- Ні, - обурилася Данте. - Набридло, - неквапливо дівчина пішла у ванну кімнату. Зачинивши за собою двері, вона повільно підійшла до ванни і зняла з себе неприємний халат із ромашками та оглянула своє тіло. Оксамитова шкіра мисливиці була вкрита саднами, синцями, порізами. У міру того, як Данте приходила до тями, тіло починало боліти від завданих їй ударів і травм. Дівчина відкрила крани з гарячою та холодною водою, набрала повну ванну води та занурилась в неї. Данте глибоко вдихнула і заплющила очі. Дівчина намагалася розслабитись. Але в її пам'яті випливали моменти, проведені в Пустці. Це були крики, тортури, розпач, страх. Мисливиця розплющила очі. Її серце билося з шаленою швидкістю. Тоді Данте почала глибоко дихати, щоб заспокоїтися. За кілька хвилин їй це вдалося. Вона підійшла до запітнілого дзеркала і витерла його. У віддзеркалені вона побачила ту саму змучену дівчину. Тільки тепер вона ділила своє тіло з дуже сильною істотою, яка чомусь зцілила переломи, завдані півгодини тому, але не зцілювало решту поранень.

- Данте, - Кем постукав у двері ванної кімнати, - у тебе все там добре?

- Так, - дівчина відчинила двері і вийшла, замотана в рушник. Данте повільно пройшла до шафи зі своїми старими речами. - Сподіваюся, тут є ще щось моє, - вона почала діставати одяг.

- Френкі купила тобі новий одяг. Вона вирішила, що тебе це порадує, коли ти оговтаєшся.

- Сподіваюся, це щось нормальне, а не її сексі міні-спідниці та супер маленькі топи.

- Данте, - знову звернувся Кем до дівчини, але вона його перебила.

- А чому ти ще тут? Якщо мені не зраджує пам'ять, то ти мав уже давно піти і більше ніколи не повертатись. О, супер. Все-таки це не міні-спідниці, - вона дістала одяг і почала одягатися, скинувши з себе рушник. Кем відвернувся. - Можна подумати, ти голою мене не бачив. То чому ти ще тут? Хоча, ні, не відповідай, – дівчина знову перебила Кема. – Я знаю: ти чекаєш, коли ми матимемо прощальний секс. Якщо ти поспішаєш, можемо зараз усе організувати. Я не буду далі одягатися, - Данте встигла одягнути спідню білизну та чорну футболку. - Обернися до мене.

- Навіщо цей сарказм? - Кем так само стояв спиною до Данте.

- Я сказала, обернися до мене! - твердо, злісно в голосі і вже голосніше повторила Данте. Кем виконав прохання. - Так от, можемо приступати, - дівчина зняла футболку. – Але маю сумнів, що тобі сподобається. Як не крути, я все ж таки не у формі. Але ж ти поспішаєш, - Данте підійшла до Кема.

- Що ти хочеш довести?

- Абсолютно нічого. Просто не хочу тебе затримувати. Давай, знімай свою сорочку, - Данте почала роздягати Кема.

- Припини! - він зупинив її. - Повернуся, коли ти заспокоїшся, - Кем зник.

- Повертатись не обов'язково! - крикнула ангелові Данте.

Дівчина продовжила одягатися. Джинси, чорна футболка та черевики – улюблений одяг Данте вже пару десятків років. Одягнувшись, вона покинула свою кімнату. Неспішно мисливиця йшла коридором замку. Назустріч їй вийшла Френкі.

- О, Боже! Ти прийшла до тями, - нефілім кинулася обіймати Данте.

- Що ж ви все лізете обійматися? Я теж рада тебе бачити.

- Як ти? Все гаразд? Виглядаєш ти не дуже. Може, тобі краще прилягти?

- Ні. Я й так довго лежала. Мені потрібні кардинали. Де вони?

- Я проведу тебе. Не хочу, щоб ти одна вешталася цим замком.

- Френкі, дякую, звичайно, але я не інвалід і не при смерті. Я нормально почуваюся. Супровід мені не потрібний. То де кардинали?

- У них зараз нарада у великій залі.

- Дякую, - Данте пішла до великої зали, а Френкі почала всім розповідати, що мисливиця прийшла до тями.

За кілька хвилин Данте була біля дверей великої зали. Не церемонячись, вона відкрила її. Там, зібравшись за круглим столом, сиділо дванадцять кардиналів. Побачивши Данте, вони замовкли.