5. Нова хвиля старих почуттів

Я бачила , що інтерес Влада повністю згас до мене, або я так думала. Я не ловила на собі його палкі погляди. Та після того, як ми почали все більше і більше зближуватися,  гілки мертвого дерева почали цвісти. Я знову,сміючись дивилася на нього, а він на мене. Таке відчуття, ніби ми таємно зустрічаємося і не хочемо , щоб хтось про це дізнався. На уроці інформатики ми сиділи плече в плече , було дуже помітно, що він боявся зробити щось не так. Ми всією групою сміялися , дивлячись на кривуватих слоників , яких ми робили. Мені подобається відчувати, що він боїться мене зачепити , та відноситься як до тендітної квіточки. Згадуючи Ярика , мене зовсім до нього не тягне. Я розумію, що він симпатичний, але в міру. Накінець то, я отримала спокій, про який так довго мріяла .

...

Широкоплечий, високий блондин знову зачаровував мене своїми очима. Сьогодні він перший підійшов до мене , привітався та потиснув руку , наче нічого не було.О мій Бог! Чому так завжди? Коли відпускаєш людину і заспокоюєшся , достатньо просто побачити її знову. Мої легені розширилися, а руки спітніли. Ні , будь ласка, перестань мене зачаровувати.

Знову відчулася тяга до нього, але в меншій мірі. Я старалася ігнорувати його увагу і в мене, начебто, виходить. Все одно ні до чого доброго це не доведе. Навіщо очима плескати до іншої, якщо в тебе на руці її резинка ? Так, мені не соромно зізнатися , що завжди дивлячись на цю чорну резинку на його руці , мені защемляє серце. Тому що , він не мій. Боляче це приймати, але час лікує. Точніше не лікує , а замасковує криваві рани душі. 

Тепер я розумію, що симпатія до Влада , нав'язана моїм тріснутим серцем. Тепер я остаточно заплутана. Треба побільше вчитися, бо забагато думаю. 

...

Я перестала страждати непотрібними мені речами та шкільні оцінки піднялися вверх. Одні плюси. Зараз таке відчуття, наче мені ніхто не подобається. Зі сторони Владислава нічого нового, можливо , просто не звертала увагу .Воно на краще, так спокійніше живеться .