Розділ 34

Розділ 34

Світанок в Ейдолоні сьогодні був не просто початком дня — він здавався початком нової епохи. Олівія стояла на Світанковій терасі, підставивши обличчя прохолодному гірському вітру. Після вчорашнього листа від матері її серце нарешті заспокоїлося, новина про безпеку Астерії та племінників дала їй змогу вперше за довгий час вдихнути на повні груди. Проте на зміну страху прийшла тиха, невблаганна відповідальність за силу, що збільшувалася в ній . Вона відчувала її як легке поколювання в кінчиках пальців, як нескінченний шепіт самої землі, що благала про захист. Вона прислухалася до шелесту гірського вітру, що переливався крізь крони дерев у саду за терасою. Кожен подих приносив із собою запах диких квітів, нагадуючи, що світ живий і чекає її рішень. Магія, що розливалася в тілі, більше не була загрозливою — вона стала дзеркалом природи, хвилями води і тремтінням листя. У тиші ранку Олівія відчула, що її обов’язок — не лише захищати, а й розуміти цей світ, ставати його частиною .

Ранок продовжився в Малій обідній залі. Тут не було натовпу слуг — дракони надзвичайно цінували ранкову тишу та можливість побути в колі родини. Служниці лише залишили важкі срібні таці на бічних столиках-підігрівачах, виготовлених з темного обсидіану, і тихо зникли, надаючи можливість поснідати без сторонніх. Це створювало ілюзію звичайного людського затишку, хоча кожна деталь навколо нагадувала про могутність роду.

Стіл ломився від страв, притаманних цьому заможному краю. У центрі стояла величезна таця з запеченою гірською фореллю, м'ясо якої мало ніжно-рожевий відтінок; вона була щедро приправлена дикими травами та лимонником. Поруч стояли горщики з густим паштетом із печінки козулі, запечатані тонким шаром яскраво-жовтого вершкового масла. Окрему увагу привертали кошики з випічкою: пишні булочки з маком, що ще зберігали жар печі, прісні коржі з кунжутом та знамениті ейдолонські "вогняні" грінки, запечені з гострим овечим сиром і тонкими скибочками в'яленого м'яса.

— Спробуй цей паштет, Олівіє, — м'яко промовила королева Міріель, особисто накладаючи принцесі щедру порцію. — Це рецепт нашої головної кухарки, вона каже, що він повертає рум'янець навіть найблідішим красуням. Тобі потрібні сили, дитино. Магія Берегині вимагає багато від тіла, не лише від духу.

На столі також стояли піали з гірським медом, що пахнув глицею та дикими квітами, та великі дерев'яні миски з лохиною, яку тут вирощували в теплих оранжереях, підживлюваних теплом підземних джерел. Кейн мовчки налив Олівії чай, заварений на рідкісних квітах "сніжної зірки", що росли біля самих льодовиків. Аромат був тонким, ледь вловимим, з нотками свіжості. Поруч крутилася маленька Ілліра, з цікавістю слухала розмови та час від часу тягнулася до солодощів.

— Ваша Величносте, сьогоднішнє тренування Олівії має важливе значення, — почав був Ельріх, розламуючи свіжий корж. — Магічний сплеск, який ми спостерігали вчора під час порятунку Тіріона, свідчить про те, що її канали відкриваються занадто швидко. Якщо ми не стабілізуємо потік...

Королева Міріель легким, майже невагомим жестом підняла руку, зупиняючи мага. Її обручка з великим рубіном зблиснула в сонячному промені, кинувши червоний відблиск на скатертину. — Ельріху, залиште магічні формули для своєї вежі. За цим столом я забороняю говорити про справи, тренування чи війну. Сніданок — це час для того, щоб відчути смак життя, а не обговорювати його стратегію. Олівія має снідати в спокої.

Не встигла королева договорити, як двері зали з гуркотом відчинилися, і всередину майже влетіла дівчина з волоссям кольору рожевого золота.

 — Спокій — це не про наш замок, тітонько! — весело вигукнула Еля, застрибуючи на вільний стілець поруч з Олівією.

— Привіт, сонячна квіточко! — посміхнулася королева.

 — Кейне, ти сьогодні знову виглядаєш так, ніби проковтнув крижану бурульку. Розслабся!

 Еля без церемоній схопила вогняну грінку і підморгнула Олівії:

— Не слухай їх, вони занадто серйозні. Після тренування з Ельріхом я чекаю на тебе. Маємо обговорити дещо важливіше за магічні канали, — знову підморгнула Олівії і почала їсти.

Королева повернулася до Олівії, і її погляд став по-материнськи, сповненим щирого інтересу.

 — Люба, як тобі у нас? Чи вистачає всього? Чи все тобі до вподоби? Можливо, ти хочеш змінити колір портьєр чи замовити сукні з легшого шовку? Кажи, не соромся, тепер це і твій дім. Олівія відчула, що тепла атмосфера столу знімає тиск від відповідальності за магію. Вона нарешті дозволила собі вдихнути глибше, відчуваючи, як серце повільно заспокоюється. Кожен погляд, кожне слово Міріель та Айдена приносило відчуття, що вона тут — не лише як принцеса з особливими здібностями, а як частина великої родини. Слухаючи веселі розмови Елі , тихий сміх Ілліри та розмови навколо, Олівія усвідомила, що сила — це не лише контроль і дисципліна, а й здатність приймати тепло й підтримку.

Вона кинула погляд на вікно: ранкове світло грало на гладенькій підлозі, і тінь її власного відображення на стіні виглядала більш спокійною, ніж будь-коли. Мимоволі Олівія посміхнулася, розуміючи, що цей дім, ці люди, навіть запахи сніданку — усе це стає таким рідним. Магія більше не лякала її; тепер вона відчувала її як теплий потік життя, який можна направляти з любов’ю, а не лише з обов’язком.

— Дякую, Ваша Величносте, все ідеально, — щиро відповіла Олівія, відчуваючи, як теплий аромат чаю заспокоює нерви. — Всього вдосталь, всі такі уважні, а навкруги така краса. Ваші сади... вони неймовірні. Я ніколи не думала, що серед гір може бути стільки тепла і життя.

— Це тепло нашої крові, — додав король Айден, відпиваючи міцну чорну каву. — Гори гріють нас, а ми оберігаємо їх. Це союз, заснований на взаємній повазі, а не на підкоренні. Час пройшов в теплій дружній атмосфері.

Уся подальша трапеза пройшла в теплій дружній атмосфері. Після сніданку кожен зайнявся своїми справами. У Кейна були термінові справи на тренувальному полі — він мав перевірити нове поповнення гвардії та провести тренування. Маленьку Ілліру забирали наставники; дівчинка на прощання скорчила Олівії кумедну гримасу, шепнувши: "Тримайся, Ельріх нудний, але він розуміється на справжніх фокусах!".