Розділ 13

Розділ 13

Останні дні перед великим святом стали для Олівії часом справжнього внутрішнього переродження. Її магічний дар, який раніше лише іскрив, почав розкриватися, як пелюстки лотоса. Вона почала відчувати не просто магію, а щось більше.

Проходячи повз кухню, вона відчувала щире хвилювання кухарів, які прагнули приготувати для неї найкращі ласощі. Проходячи повз варту, відчувала їхню відданість і гордість. Це було наче тисячі теплих вогників, що торкалися її серця.

— Це пробудження твоєї суті, — пояснював Еліас під час бесіди в бібліотеці.

 — Ти — Світлоносна, ти відчуваєш істину. Але щоб цей потік почуттів не виснажив тебе, ти маєш навчитися створювати «кокон тиші». Справжня мудрість — це вміти чути світ, але не дозволяти його шуму загасити твою власну іскру.

Вона почала тренувати цей кокон. Вечорами Олівія запалювала одну магічну свічку, яку дала їй нянечка. Вона сідала навпроти неї і намагалася злитися з полум’ям. Коли вона досягала гармонії, вогонь ставав ніжно-блакитним, випромінюючи спокій. Це був її особистий острів сили.

Коли підготовка добігла середини, Олівія вже не була тією розгубленою дівчиною. Її погляд став глибшим, а рухи — граційними. Вона відчувала за спиною підтримку всього роду.

Мапа Оріану

Повітря у Великій Бібліотеці було сповнене ароматом старовинного пергаменту та магічних чорнил. Майстер Глоріус сьогодні не просто вчив історії — він знайомив її з сусідами Валорії.

— Ваша Високосте, Оріан — це дивовижний світ, де мешкає безліч народів, — почав Глоріус, торкаючись обсидіанового постаменту. Над ним розквітла сліпуча тривимірна проекція світу.

 — Кожне королівство — унікальне. На бал приїдуть ті, хто роками молився за ваше повернення, але будуть і ті, хто заздрить вам.

Срібні Гори

Майстер Глоріус торкнувся північної частини мапи, де зблиснули засніжені піки, що нагадували корону з білого золота.

— Королівство Срібних гір— це місце, де камінь оживає під руками творців. Під проводом короля Торіна вони не просто видобувають руду, вони створюють неймовірні артефакти. Це народ великої сили та ще більшої терплячості. Їхні артефакти — це не тільки зброя, а й справжні обереги: лампи, що світяться вічним сонячним теплом, або чаші, які ніколи не дозволяють напою охолонути.

— Торін суворий і непохитний, наче гранітна скеля. Його народ звик брати від світу все своєю працею та розумом, і на цьому балу вони чітко знають, чого прагнуть.

Острови Океану Снів

Мапа під рукою Майстра засяяла глибокою блакиттю, наче сама вода ожила на столі.

— Океан Снів — це не просто вода, це джерело натхнення для всього нашого світу. Там живуть дивовижні мандрівники, чиї кораблі-хмаринки подібні до велетенських білих птахів. Вони не знають кордонів і вірять, що світ належить усім, хто вміє бачити красу.

 — Принц Адріан, який очолить їхню делегацію, виховувався на легендах про процвітання світу до вторгнення темних монстрів. Для його народу ви — живий доказ того, що найсміливіші мрії здійснюються. Вони привезуть із собою аромати дальніх морів та історії про дивовижні краї, про які ми тут, у Валорії, лише читали у книгах.

Озерне королівство

Глоріус легенько провів пальцем трохи ближче до кордонів Валорії, і на мапі замиготіли лазурові вогники, що зливалися у мережу прозорих каналів та підводних палаців.

— А це — Королівство Озер,— повів далі вчитель, і проекція над столом затремтіла, наче від легкого вітру на воді.

 — Їхній правитель, король Каспіан, та його діти мають манери настільки витончені, плавні й текучі, що здається, ніби вони самі створені з живої води. Їхня магія — це магія ілюзій, прихованих течій та туманів. Вони здатні сховати ціле місто під пеленою мороку або змусити вас повірити в те, чого немає.

Глоріус на мить зупинив погляд на лазурових шпилях озерного палацу, і його голос став серйознішим:

— На бал делегацію очолить син короля, принц Дарін, разом зі своєю сестрою Нереїдою.

 — Олівіє, з Даріном вам слід бути вкрай обережною. Його голос і посмішка здатні причарувати будь-кого. Він завжди здається неймовірно добрим, лагідним, готовим прийти на допомогу, і на балу він точно зробить усе, щоб ви відчули себе поруч із ним у повній безпеці.

 —Але пам'ятайте: озерні жителі прагматичні й хитрі. Вони нічого не роблять просто так. Дарін рідко показує свої справжні почуття, і за його м'якою посмішкою завжди ховається точний розрахунок. Вони прагнуть отримати доступ до наших ресурсів, тому не дозволяйте його солодким словам заколисати вашу пильність.

 — Та й в інших, — Майстер Глоріус зітхнув, повільно опустивши руку, від чого тривимірна проекція Оріану згасла, — невідомо, що зараз у думках. Після всього, що сталося, потрібно бути вкрай уважною. За найдобрішими намірами та щирими посмішками гостей може приховуватися підступність і заздрість.

Лісове Князівство

Смарагдове сяйво розлилося по центру мапи, нагадуючи прохолоду лісової хащі.

— Лісове Князівство — це наші найближчі брати по духу. Вони не будують кам’яних замків, їхні оселі гармонійно вписалися з деревами, які їх оточують. Це народ, який розмовляє з рослинами та тваринами. Для них кожна травинка має ім’я, а кожен струмок — свою історію. Їхні князі приїдуть, щоб привітати вас. Вони відчувають ваше Світло як сонце, що нарешті пробилося крізь густі крони після довгої зими. Їхня магія — це магія росту та відновлення, і вони готові поділитися нею з Валорією.

Вільні Землі

Західна частина мапи спалахнула теплим, майже вогняним помаранчевим кольором.

— Вільні Землі — це край дивовижних перетворень. Там живуть дракони, які володіють силою природи у її первісному стані. Вони — хранителі вогню.

 — Їхній спадкоємець, Кейн, є втіленням цієї сили. Він величний дракон , благородний і могутній захисник. Дракони не визнають масок чи лукавства. Вони відчувають вашу внутрішню силу, Олівіє, вашу здатність долати труднощі. З ними у вас буде особливий зв'язок, адже ви, як і вони, пройшли крізь випробування, щоб знайти свій справжній шлях.