Розділ 9

Розділ 9

Олівія прокинулася від різкого звуку, схожого на тріск розірваної тканини або потужного розряду блискавки. Вона підвелася в ліжку хапаючи прохолодне повітря. Вона жадібно хапала прохолодне повітря, але всередині вже бурлила сила. Мозок відмовлявся приймати те, що відбувається, але магія вже прокинулася — і її неможливо було зупинити. Холодний піт стікав по спині, шкіра покрилася мурашками. Кімната була залита м’яким сірим світлом передсвітанку. Але те, що вона побачила, змусило її завмерти від жаху.
Цього не може бути… Це неможливо…
Вона заплющила очі, сподіваючись, що нічого не змінилося.

Весь розкішний балдахін над її ліжком тепер був густо обплетений живими сріблястими лозами, що проросли прямо з різьбленого дерева рами. Вони повільно рухалися, ніби дихали. Лози злегка доторкалися до її плечей і волосся. Їхній аромат — суміш металевої свіжості— огортав її, змушуючи тремтіти, але водночас пробуджуючи відчуття сили, що давно чекала свого часу. Волосся на потилиці піднялося, і раптом стало ясно  — її магію розуміє сама природа. Лози вкривалися тисячами дрібних білих квітів. Повітря в кімнаті вібрувало від дивної, нестримної сили. З кінчиків пальців Олівії зривалося фіалкове сяйво — спадок роду Берегинь, який змушував усе навколо оживати. Але в цій бурі була й інша частка — від батька. Вікно вітальні розчинилося навстіж під натиском вітру. Десятки птахів злетілися до вікна, кружляючи над нею і щебечучи так, ніби попереджали про щось важливе. Сила давала їй голос і слух до таємниць вітру та крил.

— Ні, ні, ні... тільки не це! Будь ласка, зупинись! — благала дівчина власну силу, притискаючи руки до грудей, але магія не слухалася. Вона відчувала, як енергія тепер переповнює її, наче гірська річка під час паводку. Квіти на підлозі почали стрімко рости, заповнюючи простір білим магічним туманом, а дзеркала в рамах почали дрижати, видаючи тонкий, болісний дзвін.

Тієї ж миті масивні дубові двері покоїв розчинилися з таким гуркотом, що Олівія здригнулася. На порозі стояла Астерія. Вона була в нічній сорочці, з розпущеним волоссям, що хаотично спадало на плечі. Її очі горіли рішучістю — вона відчула магічний сплеск сестри у своїх покоях на іншому кінці крила палацу.

— Олівіє! Подивися на мене! — крикнула Астерія, кидаючись до ліжка крізь зарості магічних рослин.

 — Не підходь! Я можу тебе поранити! Я не контролюю це! — ридала Олівія, забившись у куток ліжка.

Астерія навіть не сповільнилася. Вона перестрибнула через лози і з силою схопила сестру за зап’ястя. Її руки були гарячими, наче розпечена сталь.

— Дихай, сестро! Глибоко! Не тримай це в собі, ти ж не гребля! — Астерія притиснула долоні Олівії до своїх грудей, прямо до серця. — Я загартована  вогнем, я витримаю. Просто уяви, як цей жар перетікає в мене. Віддай мені свою ношу, сестро!

Олівія заплющила очі, зосередившись на ритмічному серцебитті сестри. Вона відчула, як надлишок енергії, що боляче розпирав її вени, почав тонким струмочком витікати через руки  до Астерії. Жар спав, тріщання затихло, а магічні лози миттєво зів’яли, розсипаючись на золотистий пил, що м’яко осів на килим. Олівія затримала подих і провела руками по пилу, відчуваючи тепло від магії, що залишилася в кімнаті. Серце трохи заспокоїлося, але в грудях ще бурлила сила, що вимагала виходу. Вона зрозуміла: навіть коли стихія вгамована, вона завжди буде її частиною. Кілька хвилин у кімнаті панувала повна тиша, яка переривалася лише їхнім важким диханням.

— Я ледь не знищила все навколо, — проковтнула сльози Олівія, безсило схиливши голову на плече сестри. — Я небезпечна, Астеріє. Не принцеса, а стихійне лихо.

 — Ти — Світло Валорії, — Астерія міцніше обійняла її, гладячи по голові. — Просто твоя магія двадцять років спала в тобі. Тепер вона хоче сяяти на повну потужність. Ми навчимо тебе спрямовувати цей потік, обіцяю. Я більше ніколи не залишу тебе одну з цим тягарем. Ніколи.

За годину, коли хаос у кімнаті був прибраний слугами, а сестри привели себе до ладу, Олівія нарешті відчула, що може дихати спокійно. Ранок продовжився тихим, обережним шкрябанням у двері. До кімнати, випереджаючи няньок, вбігли маленькі Лео та Міра.

— Олівіє! Ти вже прокинулася? — Міра видерлася на величезне ліжко, тримаючи в руках дещо пом’ятий букет польових квітів.

 — А це тобі від мене, — Лео серйозно простягнув велике, ідеально кругле червоне яблуко. — Тато сказав, що магія — це дуже виснажливо, як тренування з мечем. Їж, щоб бути сильною!

Олівія пригорнула дітей до себе, відчуваючи, як їхня дитяча щирість і простота розчиняють залишки її нічного жаху. Вона зрозуміла, що в цьому палаці на неї чекають не лише суворі обов'язки, а й справжня, жива любов, якої їй так бракувало всі ці роки.

Маленькі руки торкалися обличчя та плечей, а сміх лунав чистіше за будь-який палацовий дзвін. Кожна посмішка дітей розтоплювала залишки страху, нагадуючи Олівії, що навіть у великому світі магії можна знайти просту радість.

У сонячній малій їдальні, де стіл був заставлений срібним посудом, уже чекали Еліас та королева Селеста. Аромат свіжої випічки, гірського меду та міцної кави допоміг Олівії остаточно повернутися до реальності. Розмова була легкою, родинною — вони обговорювали кумедні випадки з минулого.

— Нам потрібно діяти швидко, але дуже виважено, — почав Еліас, відсуваючи чашку. Його обличчя стало зосередженим. — Олівіє, твій випадок унікальний. Ми не можемо відправити тебе на навчання в Академію — там занадто багато шпигунів , які тільки й чекають на помилку.

 — Глоріус, Селена, Варг…— промовив він, і Олівія відчула, як її серце стискається. Ці імена звучали як вирок, і страх перемішався з непевною цікавістю. Її життя вже не буде таким, як раніше. Тобі потрібні вчителі, які вміють тримати таємниці так само добре, як володіють своїм мистецтвом.

Астерія кивнула, її погляд став гострим, як у справжнього стратега: — Для теорії магії та контролю потоків я наполягаю на Магістрі Глоріусі. Він буркотливий і пахне старою бібліотекою, але був особистим архіваріусом нашого батька. Він знає все про Світло не з підручників, а з першоджерел, які зберігаються в закритих залах. Він навчить тебе відчувати світло, а не просто промовляти закляття.