Глава 30

Три дні пролетіли як одна мить в турботах і підготовці. Ми обговорили всі подальші дії, запасли для страховки ліки та інші медичні матеріали, облаштували на нашій поляні, біля виходу з переходу Морії, невеличкий лазарет з навісами, лежанками та пледами. Закупівлею необхідних ліків займались спеціалісти з Ковену і ми виходили майже щодня, щоб Василіск Едуардович з незнайомими нам чародіями могли перенести все на перехрестя світів. Я буду чергувати з обох сторін порталу, багато доведеться переміщатись, добре хоч тіло не так хворобливо вже реагує на переходи. Всім старшим груп мають видати амулети-маяки, і в момент екстреної необхідності переходу з однієї чи іншої сторони, мені на широкий браслет-пластину, прийде сигнал. З різних світів по декілька разів на день відкривались портали і доносились коробки з якимись кристалами, еліксирами, порошки та амуніція, з світу Неба навіть перенесли декілька десятків літаючих платформ, з вбудованими вирівнювачами магічної енергії, для стабілізації роботи апаратів в хаотичних завихреннях світу Морія, оскільки планувалось за короткий термін блискавично переміститись по території країни і очистити всі храми Церкви Світла від її темних послідовників та служителів. В переддень початку операції почали підтягуватись демони та маги-бойовики зі своїх світів. Всі облаштувались прямо на поляні біля переходу в Морію і чекали початку операції.
Ввечері навіть влаштували показові виступи та бої для того щоб розрядити атмосферу. Бойові маги виступали в спарингах з демонами, пара на пару маг-бойовик світ проти світу. Навіть Георг прийняв участь в боях, виступив в парі з нашим магом вогню проти пари з Тріосу, техномагічного, енергетично стабільного світу. Одним з найбільш показових виступів був двобій мого некромага з одним з його вчителів - демоном-бойовиком. Вони кружляли по арені з неймовірною швидкістю, але навіть в такому темпі демон плавно, мов пантера, перетікав з одного положення в інше, при цьому встигаючи нанести і відбити десятки ударів, мій чоловік з силою та грацією тигра атакував неймовірними комбінаціями та блокував здавалось би вдалі випади демона. Це був танець вогню та темряви, коли полум'я танцює, намагаючись підлаштувати темряву під себе, але та не здає своїх позицій і спокійно поглинає простір навколо запального танцю виводячи свої неймовірні смертельні для світла па. В певний момент, коли здавалось вони так зможуть рухатись вічно, демон та некромаг рвонули один до одного і одночасно приставили свої мечі супротивнику до горла, настала тиша, але через секунду обличчя опонентів розквітли посмішками, глядачі вибухнули аплодисментами, і прибравши мечі недавні супротивники потисли один одному руки. Я довго дивилась на свого хижака, яким він став, багато в ньому ще було таким незнайомим, в зоні без часу темний змінився, але я відчувала, що сутність його залишилась такою ж як була сильною, ніжною та безмежно рідною для моєї душі.

Наші чаклуни, як і маги стихій з техногенно-магічних світів підуть на четвертий день з моменту засідання та старту операції, з ними піде і мій чоловік, через це з кожною хвилиною, що наближала нас до цього моменту я ставала все більш нервозною, відчай все глибше пробирався в душу і не хотів відпускати.

І ось на світанку третього дня я активувала перехід. Групи бойовиків тихими тінями зникали в темному вирі порталу. Я домовилась з одним з чародіїв-командирів, що вони заглянуть до Орисі і скажуть сховатись з Оберегом в трактирі, пояснивши коротко, що зі мною і Ольвією все гаразд. Дівчина певно місця собі знайти не могла весь цей час, дуже сподіваюсь, що Оберіг ще тоді одразу заспокоїв чародійку, адже ж певно відчував, що його маленькій господині не загрожувала небезпека, матір ж її він і в інших світах міг відчути, навіть знав коли та поверталась додому.

Тривожних сигналів не поступало, значить все йшло так як було заплановано. На наступний день я забрала наших чародіїв з острівця і провела групи в Морію. Георг йшов зі своїм наставником Гедишем та магістром темних мистецтв Мольфарою, підтягнутою невисокою бойовою жіночкою, яка постійно посміхалась, це так контрастувало з сухопарим високим і похмурим старим некромагом, що викликало посмішку. Їх група йшла останньою, на поляні біля лазарету залишились чергувати кілька бойовиків та цілителі. Маги життя взагалі йшли в складі кожної групи, місія місією, але фанатично жертвувати своїми людьми ніхто не збирався. Я перейшла в цей раз з ними, планувала сходити до трактиру, поки наші ще в поселені, перевірити як там Орися і повернутися назад.

Як тільки вийшли з порталу побачили охоронний пост з двох магів-бойовиків, правильно, всім хто виходить з переходу потрібно знати, що вони не отримають стрілу в око в перші ж секунди.

Ще при виході з лісу я звернула увагу, що біля трактиру досить людно, через це стало тривожно. Ми пришвидшились і через кілька хвилин я спостерігала організовану картину бойового штабу.

На зустріч нам вибігла Орися і стрімко обійняла мене:

- Ми так хвилювалися коли карателі прийшли в поселення, і майже одразу направились до лісу, староста виявляється приставив наглядачів, щоб ти не втекла з малою поки не приїдуть з Церкви Світла і вже добре знав куди ви ходите. Він сподівався, що і тебе і її спалять на площі, хотів так відмитися від того приниження після розмови з тобою і позбавитись від гріховного плоду, він ж не сприймав Ольвію як онуку, а бісівським дитям отриманим обманом через чари лише називав.

Так от, ми чекали, я прибігла і сиділа тут з Оберегом. Але ні ви, ні карателі не повернулись, всі почали хвилюватись ще більше. З карателями прибув представник Церкви Світла для проведення обряду спалення, він наказав відправити людей до лісу і все перевірити, але окрім слідів до поляни і кількох стріл вони нічого і нікого не знайшли. Оберіг тоді сказав, що відчуває, що ви живі, ми трохи заспокоїлись і стали чекати. А коли прийшли ваші воїни-посланці я одразу зрозуміла, що це шанс для нашої землі зцілитися від тієї напасті і допомагаю як можу. Дім ваших пропустив і командири вирішили, що це місце ідеальне для штабу, недалеко від виходу, ще й захист навколо території від злих дій та помислів є.