Глава 23

Наступного дня ми вирішили спробувати активацію порталу додому, коли вийшли на поляну і я почала закручувати джгути сили в перехід, то все пройшло набагато легше, підтримка мого темного, переповненість енергією після останніх подій і вдалий минулий досвід допомогли відкрити портал.

Взявшись за руки ми зробили крок у чорний вир, вийшли біля дерева на нашому острівці, але як же ж воно змінилось, темно-зелене листя утворювало крону дерева, вітер весело грався ним, навіть можна було побачити молоді пагони на деяких гілках. Як приємно ступити на рідну землю, я вдихнула запах Землі, поруч Дніпро тихо ніс свої води у далечінь, далеко на березі виднілись будівлі, Києве мій, я скучила.

Георг витягнув з наплічника мобільний і включив його, виявляється він носив його постійно з собою, набрав номер:

- Василіск Едуардович, вітаю вас, ми прибули, заберіть нас будь ласка... так, чекаємо
Мій некромаг потурбувався і про батьків і про роботу, він телефонував всі перед відправленням, попередив, що ми десь місяць, може більше пробудемо в Карпатах без зв'язку, а батькам телефонував навіть з Ковену до і після випробування в зоні без часу, який він в мене все таки турботливий, не забув про рідних людей навіть тоді, коли самому було дуже важко.

- Мамо привіт, як ви там? Ми вже приїхали, - проговорила я після гудків в трубку ледь стримуючи сльози, стільки всього відбулось за цей час, здається що я спілкувалась з ними ще в минулому житті.

Встигли ще поговорити з батьками чоловіка, написали своїм братам і прибув старий віщун:

- Привіт діти, як ви? Іріє всі дуже хвилювались після твого спонтанного перенесення. Пішли, нас чекають в Ковені, там все розповісте щоб не повторюватись.

Пан Василіск прибув на тому ж катері, що й минулого разу. Підпливли до палу і пришвартувались, хлопчина чародій, з родини що проживала недалеко, після нашої висадки, повів човник назад. Девіаційна вежа всередині була сумішшю бетону та арматури, як і ззовні, вологі стіни, затхлість та мох кругом. Але пам'ятаю Георг розповідав, що тут використовують ілюзію від цікавих дослідників старовини. І дійсно, старий віщун повів рукою і повітря замерехтіло, з марева проступила суха простора зала з зручними меблями і пентаграмою в центрі. З пентаграми ми перейшли на туманну дорогу. Як же ж я люблю осінь у всіх її проявах - і тепле бабине літо, з легким павутинням, позолотою на листі та теплим вітром, і насичену багряно-жовту красу середини осені, з постійним танком кружляючого листя, сповнені ароматами ягід і грибів ліси, легкий прілий запах листяного покривала під ногами, і таємничий нічний туман, який приховує в собі страшні та добрі казки, світло ліхтарів крізь туман взагалі виглядає як щось фантастично-нереальне, і довгі проливні дощі, коли так приємно вдома біля вікна чи каміну сидіти з новою книгою при теплому жовтому світлі настільної лампи, з чашкою чаю з цитрусами в руках, чи просто затихнути мишкою в обіймах коханого, дивитись на дощ за вікном і слухати як пройшов його день.

Вдихаючи осінні аромати ми йшли туманною дорогою в Ковен, Василіск Едуардович розповідав, що вже зателефонував і кинув клич на збір верховних чародіїв ордену і якраз коли прийдемо всі вже мають зібратись.

Ось ми крокуємо дорогою, аж раптом туман стає густішим і ми наступний крок робимо на паркет в великій ошатній залі з дорогим оздобленням та інтер’єром, однозначно туманні шляхи приємніші ніж портали, принаймні для мене, при переході через вир чомусь кожен раз погано почуваюсь, хоча он і хранителі і чоловік дискомфорт явно не відчувають взагалі. На виході нас зустріла поважна гарна пані, яка назвалась Мораною, пам'ятаю і про неї Георг розповідав, вона наче головує зараз серед старших в Ковені.

- Дуже рада нарешті познайомитись з тобою Іріє, якщо ви не проти, можемо одразу пройти в залу для нарад, всі вже зібрались.

- Так, звісно, - ми синхронно закивали.

За круглим великим столом сиділо тринадцять чародіїв, разом з Мораною і Василіском, нам теж виділили місце для зручності, розмова обіцяла бути довгою. Я з цікавістю розглядала пана Гедиша, біля якого сів мій чоловік, він його наставник, ех, мені б когось хто навчить магії, я прийняла і свій дар-оберіг і силу, а от використовувати нормально і творити заклинання ще вчитись і вчитись.

Я почала розповідь з самого початку від мого спонтанного перенесення, всі з неприкритою зацікавленістю слухали про мою адаптацію та перші кроки в навчанні. Після уточнень по перших практичних спробах з заклинаннями пані Морана кивнула:

- Я візьмусь займатись с тобою, Іріє, якщо ти не проти, в мене сильна магія природи, я вмію створювати навіть малі підпростори з потоків живої енергії, з того що я почула ти теж творець з домінуючим типом цієї енергії, думаю багато чому зможу тебе навчити
- Так, звісно, дякую, це було б просто чудово, - я подивилась на чародійку з вдячністю, ось і у мене буде наставник, ще й виявляється я зможу творити, це так цікаво і незвичайно.

Далі пішла розповідь про світ Неба, чародії щось почали активно обговорювати і тут заговорив поважний пан з масивною щелепою та міцною збитою поставою:

- У нас буде до вас прохання, домовтесь будь ласка про гостьову місію для групи наших чародіїв, скоро буде повня і це питання підніметься на великому шабаші верховних, я думаю делегація буде готова через місяць-два, - він глянув на Морану і вона погоджуючись кивнула, - для нас є дуже важливим внесення таких технологій з збереженням екології планети в обіг в суспільстві, ви ж самі бачите, що зараз все важче підтримувати баланс між технологічним прогресом і природою.

Я погоджуючись кивнула:

- Я передам ваші побажання, думаю Ореґ зможе домовитись з представниками їх влади, але потрібно обирати в делегацію позитивно налаштованих чародіїв, які люблять природу і щиро мріють про покращення, інакше перевірку служби безпеки їм не пройти і їх не допустять навіть як гостей, - перед внутрішнім зором виплив погляд вампіра на стоянці, я рефлекторно повела від тривожних неочікуваних думок плечам, ніби намагаючись скинути неприємне відчуття від таких спогадів.