Глава 11

На світанку прокинулась від плачу дитини, з важкою головою ледь розібралась де я і що робити.

- Тихо, тихо маленька, все добре. Хто в нас тут плаче, чого дівчинка хоче?,- заговорила тихенько погойдуючи дитину.

- Ольі паче, мама хоце, до мама...,- захнюпала мала.

І що ж ти поробиш, як дитині таке сказати, що біда сталась, та й не зрозуміє ще, але потрібно ж щось робити, і не лише зараз.

Тихо заспокоюючи Ольвію ми пішли з нею готувати молочну кашу, де продукти я вчора бачила, худобину господиня не тримала, боялась зайвий раз з дитиною виходити на випас, щоб староста з посіпаками не бісився. Ех, і чого захисту в когось з хранителів не попросила, думала що так все вирішиться, чи що кохання той дурман переможе і Данило до неї прийде, дочекалась до того, що магів стільки винищили, дітей невинних, ще й бабусина сестра загинула.

Погодувала і привела до ладу дитину, і щоб не сидіти почала по дому поратися, пил, поли та вікна кругом повимивала, дім великий, за день сили забрало прибирання, але так розібралась що де, нажаль ні якоїсь зброї, ні звичайної, ні відьомської не знайшла для захисту, і книг не має, а більшість з трав, які розвісила господиня в другій спальній кімнаті, не знала, досвіду ще не має. Граючись з дитиною після вечері сиділа і обдумувала що ж зробити ще можна, і тут як самі, в голові рядки обряду призиву домашньої нечисті з'явились, я ледь не засміялась - вимити весь дім і лише потім про домовиків згадати. Покрутила і так і сяк думку, наче шкоди не має бути, це магія природня, без активної дії, а сили навколо стільки, що дух перехоплює. Вклала дитину спати, залишила сторожем фамільяра і пішла в нижній зал викликати помічників. Дивно, що Малана не прикликала, хоча може боялась щоб не гнобили ще більше, або не знала як, не вчилась ж ніде, лише знахарству дома навчали, та дар хранительки перейняла.

Підготувала молоко, трохи меду і якісь хлібці, що знайшла в коморі на кухні, і заговорила:

- Чи є в домі домовий, господар знаний і шанований, чи є в домі домовий, захисник і майстер славний, чи є в домі домовий, до ладу щоб все привести, за дитиною, худобиною, та господарством дивитись.

І тиша...хм, може це на перевірку наявності домових духів просто, а не для виклику, по тексту схоже; але тут заскрипіли двері по кімнатах, вітер відкрив вікна і перед столом, біля ласощів, матеріалізувався дух домовий, маленький, брудний, з скуйовдженим волоссям, порваним одягом... як же ж він відрізнявся від моїх домовиків.

- Не має в домі домовика-господаря, не має кому захистити і лад навести. Прийми мене духа домового Митка до оселі цієї, за дитиною, за худобиною та господарством дивитись, - і поклонився низько.

Хм, в книзі тексту далі не було, написано щось в стилі "прийміть клятву і нехай займається своїми справами", ну як зможу тоді:

- Дух-домовий Митко, приймаю тебе до оселі цієї, за господарством, дитиною і худобиною дивитись, захищай і оберігай землю цю, дім і домашніх своїх, - ну і теж поклонилась.

Домовий випрямився і зник, знову застукали двері і вікна, а через хвилину біля мене стояв, ще худенький, маленький, з скуйовдженим волоссям і в старому вбранні, але вже чистенький Митко:

- Господине,- почав він переминаючись з ноги на ногу,- дім великий, хоч і людей не має майже, та й без худобини, але місця достатньо... а ми домові енергію з природи беремо, нам головне щоб дім був і оберігати що, та лад наводити.

- Кажи чого хочеш вже, родина певно в тебе є?, - посміхнулась я на спроби домовика вести переговори.

- Так так,- зрадів той,- маленька зовсім, нас ж з будинків гнати церковники почали, збори трав від нечисті використовували, наче ми болотяники чи трясиники якісь звичайні, старші мало хто відірваний від дому вижити зміг, в мене сестра залишилась і наречена, вона взагалі одна з роду, їх не просто вигнали, спалили дім, ми її ледве виходили тоді, а сім'ю без дому створити не можемо, якщо не має куди дітей приводити, не має чого й сходитись...,- і він замовчав з надією вглядаючись в моє обличчя.

- Що ж це за світ такий де все перевернулось, магії вдосталь, а так знущаються на обдарованими та розумним її проявом, - лише похитала я головою, і вже голосніше продовжила:

- Звісно Митко, приводь свою родину, місця вистачить, як зможу від церковників спробую захистити, та й захист на будинку, не зайдуть до нас з злими думками
Домовик радісно підскочив і зник, через хвилинку біля мене стояло вже троє домовиків, дівчатка мали менш обірваний вигляд, але видно було по їх тонких тільцях, що важко виживати довелось. Сестра Митка Тася та наречена Мальва теж дали обітниці на захист дому та господарювання. Потім ми з ними визначились, що Митко за домом і господарством дивитиметься, Тася на кухні та городі поратиметься, а Мальва за Ольвією доглядатиме, одразу й вишивкою займатиметься, все необхідне благо є, не було кому робити, а скатертини, простирадла і подібні речі, що роблять затишним дім, ой як тут необхідні. В неї від батьків навіть залишилась пластиночка, схожа на наш домашній планшет-зчитувач з перехрестя, щоб образи одягу та простих виробів читати, цьому я духе зраділа і швиденько уявила кілька дитячих зручних комплектів, собі змінний одяг і по вигляду моїх домових ще місцевим духам природи для переодягання прості обновки, на що ті здивувались, а потім дякували, що подумала про них, бо домові собою займаються лише коли до ладу все в господарстві доведуть, тобто не скоро пошили б собі сорочки навіть.