Розділ 16

Ярослав

Правду кажучи, я сподівався, що все пройде легко і невимушено. Позагравав, натякнув, за попу потримався — і рибка на гачку, можна укладати в ліжко. Для мене ніколи не було проблемою спокусити жінку, секс завжди був для мене доступним задоволенням, тим паче після розлучення. Але ця бідося ... найшла коса на камінь називається. У мене на неї якась незвична реакція. На вигляд начебто звичайне дівчисько, симпатичне, зухвале, але як тільки бачу її — мені дах нафіг зриває. Усередині прокидається дикий самець, який хоче це чудо зробити своєю. Ось тільки чудо дражниться і в руки не дається через що моє бажання лише посилюється, починаючи зводити мене з розуму. Навмисне вона це робить чи в них це природою закладено? Начепила цей топ і знову без білизни — я тепер тільки про її цицьки й думатиму.

Мужики, які крутять голим задом під музику — мене анітрохи не цікавлять, я зачаровано витріщаюся на Леопольдівну, з яким азартом і щирою дружньою відданістю вона розмахує ліфчиком, щоб підтримати цього, прости господи, стриптизера. Ще один нещасний, якому ця зараза, певно, теж морочить голову, не помічаючи, до чого вона чоловіків доводить. Але я її тобі, хлопчику, не віддам. Вона моя!

…Після поцілунку мене починає плющити по повній програмі. Соромно самому собі зізнатися, що я не можу згадати іншого випадку, коли я так сильно хотів дівчину. І ні, це не алкоголь, не атмосфера клубу, і не тому, що у мене вже пару місяців не було нормального сексу, три рази пересмикнув в душі не рахується. Причина в ній! Це все Леопольдівна, ця кучерява відьма. Де вона так круто цілуватися навчилася? Коли встигла?

А ось під час танцю я вже сам себе боюся! Даремно ми почали один одного мацати. Хоч бери хапай в оберемок і біжи в кімнату для побачень, але ця вреднюга, це прокляття на мою голову починає мені щось розповідати про почуття, про те, наскільки вони важливі. Ага-ага, давай заливай, пташко. Ціну собі набиваєш? Дівчинко, думаєш я не бачу, що ти теж дурієш поряд зі мною? Ти мене хочеш, але, мабуть, це мені буде дуже дорого коштувати.

Коли дівчина заявляє, що не проти поїхати до тебе додому, але на секс можеш не розраховувати, бо вона просто сьорбне кавусі і на цьому «фсьо», то це потрібно розуміти як: «ти можеш спробувати мене уламати».

— Що ж, тоді годі, натанцювалися. Викличу таксі. Може, ще по коктейлю? — відпускаю Леопольдівну, а вона мене ні. Так і висить на мені, обвивши за шию. — Зрозумів. Краще не варто. Норму знати свою потрібно, красуне. Ну нічого, фізичне навантаження тебе протверезить.

— Божечки, який же ти зануда. Броненосцю, простішим треба бути! Під фізичним навантаженням мається на увазі, що ми підніматимемося на п'ятнадцятий поверх пішки? Попереджаю, після восьмого поверху тобі доведеться тягти мене на собі, — вдає, що не розуміє та намагається клацнути мене по носі, ледве встиг відвернутися. Добре, що завтра неділя і це чудо зможе відіспатися… бажано у мене під боком.

— З чого ти взяла, що я мешкаю в квартирі? Я живу в котеджному містечку престижного Голосіївського району. Мені більше до вподоби приватний сектор.

— «Мені більше до вподоби приватний сектор», — передражнює, скорчивши смішну мордочку. — Які ми круті! Дай корону поправлю, бо щось вона у тебе набакир. …Ти тягнеш мене надвір? А з офіціанткою ти вже попрощався? Не поскупився, сподіваюся?

— Так, Леопольдівно, тобі час на свіже повітря. Не хвилюйся, офіціантку не образив. Вона мені на радощах навіть свій номер телефону дала, — у клубі ще досить людно, доводиться проштовхуватись. Тепер знатиму, що чоловічий стриптиз користується не меншою популярністю ніж жіночий.

— Номер на папірці написала чи одразу в телефон забила? Дай подивитись! — Христина дуже зацікавилася наявністю конкуренток. Заради інтересу простягаю їй серветку, де офіціантка написала мені свій номер. Знаю, що все одно викину. І ця зірка раптом відриває ту частину, де записаний сам номер, швидко сує собі до рота і жує.

— Балда, ти навіщо його зжерла? — охрініваю я з цієї дівчини.

— Не залишила тобі шансів! — пирхає Леопольдівна. — Ти ж віддав мій капелюх і позбавив мене приватного танцю. Це помста. …О, ось і наше таксі!

Сідаємо на заднє сидіння, і вона відразу притискається до мене з хитрим виглядом:

— Цікаво, Броніславовичу, про що ти думаєш?

— Здогадатися не складно. У мене в голові зараз все дуже прямолінійно, — беру її руку і притискаю до свого паху, бо я капець який збуджений.

— Ухтишка! Ракета, бомба, петаррррда! — вигукує ця садюга. — Які ми… наполегливі! Любчики всі такі?

— Переважно. Христино, ти дуже гарна дівчина. І така гаряча ... Це зводить мене з розуму, — шепочу їй на вушко. Потрібно ж якось починати уламувати, тим паче вона сама сказала, що любить компліменти.

— Ох, як ти солодко заспівав. Продовжуй, мені подобається, — бурмотить Леопольдівна, вмощуючись мені на плече. Мило, звичайно, але за хвилину вона починає похропувати.

Через п'ятнадцять хвилин під'їжджаємо до мого будинку, а я не можу це чудо розбудити:

— Христино, підйом! Ми приїхали. У таксі спати не можна. Точніше можна, але це буде дуже дорого, — витягаю її з машини та підхоплюю на руки.

— Час спатоньки, — обіймає мене, плямкаючи губами.

Супер! Мала, у мене на тебе були такі плани! Яке спатоньки?

Вона не важка, але спробуйте відчинити вхідні двері, коли руки зайняті цим скарбом! Хоч клади її під ялинку.

— Леопольдівно, ми так не домовлялися. Якщо ти зараз не прокинешся — я віднесу тебе під холодний душ! Постій тут, — таки ставлю її на ноги, відчиняю, заходимо всередину.

— Шикарно, — видихає із багатозначною інтонацією. — А де ліжко?

— Нагорі. Ти ж наче каву збиралася пити? — Але вона мене вже не чує, чухає нагору, ніби сто разів вже тут бувала. Знаходить спальню і падає на ліжко горілиць. А я при цьому стогну як поранений кит, тому що, зважаючи на все, сексу моєму ухтишці сьогодні не бачити.