Розділ 15

Дивитись далі стриптиз-шоу Броніславович категорично не бажає!

Не цікаво йому. І взагалі він, бачте, не за цим сюди прийшов! Стратег! Моєму босові припекло танцювати. Думала, ми будемо єдиною парою, яка перемістилася в інший кінець зали, щоб позатискатися один з одним, але ні, знайшлися ще охочі, яких завело шоу.

Танцювати я вмію і люблю особливо під настрій, ось тільки з огляду на мою реакцію на Любчика після нашого «на брудершафт» — танці із ним я тепер сприймаю як сексуальну битву. Заведу до трясучки, збуджу до мушок перед очима — і змиюся. Нехай вирішує свої проблеми вручну. Бажання він загадав! Ніяка я не рибка!

Аби ж тільки встояти… хоча я не знаю як. Це страшенно складно. Мене до нього тягне з нечуваною силою. Я хочу чоловіка, якого хотіти не можна. Бо якщо ми опинимося в одному ліжку — потім буде складно все розгребти та забути.

— Отже, танцюємо повільно? — Схрещуємо погляди, роблю глибокий вдих і кладу руки йому на плечі, а він свої мені на талію, ривком підтягуючи до себе. Так близько, що пряжка від його ременя торкається мого живота, пропалюючи оголену шкіру холодним металом. Чого не скажеш про його руки... м-м-м... руки Ярослава гарячі, рухливі. Він не просто мене торкається — він мене погладжує, змушуючи моїх метеликів унизу живота дуріти та метатися. Хочеш звести мене з розуму, красунчику? Тоді готуйся до того, що моя тактика у відповідь буде такою ж підступною.

Веду долонею по його плечу, піднімаюся вище аж до потилиці й легенько грайливо дряпаюся, перебираючи пальцями короткий їжачок волосся. При цьому ми з Броніславовичем продовжуємо топтатися під музику та дивитися один одному в очі з викликом.

«Ну, постривай» — мелькає в його погляді, і гаряча чоловіча долоня піднімається вище по моїй спині прямо під топ. Спочатку його вмілі пальці просто пестять мою шкіру вздовж хребта, а потім хитрун пересуває руку так, щоб своїм великим пальцем торкнутися нижньої округлості моїх грудей.

— Я б на них глянув, — шепоче Любчик і його спокусливий шепіт поколює мою шкіру легеньким електричним струмом. Вкриваюсь пухирцями, дихання стає рваним. Ого, хлоп завівся не на жарт! Отак прямолінійно бере на абордаж.

— Тебе ще можна здивувати жіночими цицьками?

— Здивувати ні. Але мені подобаються жіночі груди, це витвір природи, від якого можна отримати естетичний екстаз. Мені подобається дивитися, торкатися рукою, губами, язиком, — те, як він це вимовляє, як дивиться, торкаючись при цьому, змушує мене тремтіти. Здається, що в приміщенні різко не вистачає кисню, намагаюся зробити глибокий вдих — і не можу. От гад, як він вміє розбурхати і довести до хтивих думок.

— Оце, Ярославе Броніславовичу, тебе понесло. Готовий відчинити перед своєю секретаркою ворота у світ гріхопадіння. А ти, виявляється, можеш бути до біса бажаним, — торкаюся долонею його щоки якомога ніжніше і притискаюся сильніше, щоб відчути, наскільки він збуджений. — М-м-м… і шпага у мушкетера вражаюча. Шкода тільки, що ти не зачепив моїх почуттів і я не дізнаюся, наскільки ти гарний у ліжку. Третє бажання — зайнятися зі мною сексом горизонтально? Вгадала?

— Хочеш сказати, що для цього потрібні почуття? Не сміши мене, Леопольдівно. ...Дурненька, — поблажливо хмикає і нахиляється, щоб знову мене поцілувати. Він ніби не сумнівається, що все буде саме так, як він собі вигадав.

— Я ще в такому віці, коли мені дозволено бути дурненькою. Можеш сміятися, але я мрію закохатися… хочу, щоби мене любили. Тоді є сенс кохатися бурхливо, нестримно, шалено, яскраво, засинаючи лише під ранок. А перепих з босом ні до чого доброго не приведе. Хіба що ти мене звільниш, — демонструючи, що мене не так просто збентежити, все ж таки опускаю руку та зухвало притискаю долоню до його ширинки, дозволяючи йому у цей момент мене поцілувати.

Якщо ми продовжимо в тому ж дусі — адміністрація клубу попросить нас усамітнитися в кімнаті для побачень за певну суму. Судячи з натиску поцілунку — мій мушкетер втрачає терпіння і йому вже море по коліно. Він хоче. Він безперечно мене дуже хоче. З одного боку, це приємно, це піднімає мою самооцінку, хоча у мене з нею і не було ніяких проблем, але це все одно круто бадьорить мою внутрішню богиню. А з іншого боку, навіть на не зовсім тверезу голову я розумію, що це тупикові стосунки, які неодмінно мене розчарують. Тому потрібно красиво врубати задню та ефектно продинамити Любчика. Навіть через не хочу!

— Господи, незважаючи на закидони розкутої штучки ... ти не жартуєш, — вимовляє броненосець, відірвавшись від моїх губ. — Мале, дурне і неприборкане. І що ж ми будемо з тобою робити, Христино Леопольдівно? Попереджаю, крутити педалі назад пізно та й не вийде.

— Ох, як же ти любиш попереджати! Про ділову етику та флірт ти мене теж попереджав. А вийшло, що лише спровокував. Чи ти на це й розраховував? Підступні сині очі. У мене через тебе ноги підкошуються, але тобі доведеться пошукати пригод деінде, — знову обвиваю його за шию. Помацала і досить, бо бос прямо тут зі штанів вистрибне.

— Не хочу деінде. Я вже розкотив губу на пригоди з тобою, Леопольдівно. Романи не завжди повинні закінчуватися шлюбом, але вони також мають право бути. Вони як яскраві ілюстрації на однотонних сторінках життя. Вони дарують нам досвід та незабутні враження. Ти ж у нас не боягузка скромниця, ти ризикова фіфа. Тож, що тобі заважає… спробувати мене, га?

— А ти у нас просто поет-романтик. Знаєш, хоч уся ця твоя владна маскулінність й обіцяє кайф як той «чупа-чупс» з канабісом, але фіфа має гордість щоб ти знав. Я дівчина і мені подобаються залицяння, побачення, компліменти, ніжність, квіти без приводу, турбота, приємні сюрпризи. Мені не складно знайти те, що у тебе в штанях, але до цього «щастячка» я хочу ще й душу.

— Ого, на душу мою замахнулася. Нічого собі апетити. Я відразу зрозумів, що ти ще та фатальна мегера. І ламаєшся ти дуже артистично. Мене чіпляє. Давно мені отак не морочили голову. Тому моїм третім бажанням буде — поїхати до мене, — проводить подушечкою великого пальця по моїй нижній губі. Ох, Яричек, важко перед тобою встояти, але ти маєш рацію — голови чоловікам морочити я вмію.