Розділ 14

Мурчик вийшов в образі джентльмена минулого століття, у костюмі «трійка», з тростиною та в капелюсі «казанок». Елегантний, звабливий. Він просто офігенно танцює і в нього шикарне тіло, бо Мурчик старанно над ним працював кілька років, тренуючись у залі до сьомого поту. Тому, коли він іде вулицею — йому вслід обертаються і дівчатка, і хлопці.

Поступово, під чуттєву музику, чарівно посміхаючись, еротично позбавляється одягу. Спочатку летить у бік капелюх, потім піджак, жилет. Ґудзики на сорочці вже розстібає повільніше, при цьому сексуально виписуючи стегнами «вісімки» і підігріває публіку рухами своїх широких мужніх плечей. Жінки збуджено стогнуть, я найголосніше вищу, розгойдуючи емоції глядачів, а мій бос кривиться немов від зубного болю. Не до смаку броненосцю це видовище.

«Красунчик!» і «Я тебе хочу!» — вигукують із різних кінців зали. Мурчик справді дуже старається, так сексуально знімати штани ще треба вміти! Коли він залишається в боксерах, граючи з гумкою під музику, то спускаючи, то піднімаючи — деякі дамочки видають такі звуки ніби їх ось-ось накриє оргазмом, бо цей хлопець справді їх завів як годиться. Навіть я на якийсь час забула про існування Броніславовича, бо Серцеїд продовжує запалювати, таки знімаючи боксерки, під якими, виявляється, ще й… навіть не знаю, як це назвати. Шкіряні стрінги «а-ля бдсм». Ззаду тонка шкіряна смужка, спереду чоловіче «багатство» упаковане в плетений шкіряний мішечок, а на ремінці замочок. Я навіть не намагаюся приховати, що від враження у мене відвисла щелепа. Прикольна еротична «білизна». Думаю, фантазія не тільки в мене розігралася!

— Красуні, ви ж здогадуєтеся, що там, де є замочок — є і ключик? — Грайливо вимовляє в мікрофон Мурчик. — А отримає його та пані, яка підтримувала мене найголосніше! Я зараз спущусь і одягну свій капелюх на ту щасливицю, котрій бонусом випав ще й приватний танець! — Після його слів в залі здіймається збуджений галас, жінки розійшлися не на жарт, таке враження, що зараз почнуть схоплюватися, перевертаючи столи. Але Мурчик впевнено підходить до мене, надягаючи мені на голову свій казанок.

— Так не цікаво, — раптом видає Броніславович. — Ажіотаж треба розкачати ще сильніше, щоб був фурор, щоб жінки почали рвати на собі трусики. Тому краще влаштувати голодні ігри! — мій бос різко підривається з місця, хапає нещасний казанок і кидає його в натовп, нагороджуючи Мурчика вбивчим поглядом. — Твоя переможниця десь там. Труси — відпад. Але дивись, щоб не продуло, тобі ще цим на життя заробляти.

— А чого це ти тут розкомандувався, Грубіянич? — обурююся, прийшовши до тями від шоку. — Ти щойно віддав комусь мій подарунок. Сам тепер будеш для мене танцювати!

— Що ж... бачу, вам весело, — натягнуто вимовляє Мурчик, стримуючи обурення у бік мого гендиктатора. — Кріс, дякую, що прийшла. Побачимося пізніше! — йому пора, його просять станцювати ще раз, глядачкам він дико сподобався, на сцену летять купюри і підіймається щаслива володарка капелюха, який вона чесно відвоювала.

— І що це було? Може, я теж хотіла отримати естетичну насолоду? — напускаю на себе сердитий вигляд, хоча кортить розсміятися.

— Можу запропонувати альтернативу, — Броніславович підсідає до мене ближче, подає знак офіціантці і перед нами практично блискавично з'являється шість шотів текіли. Впевнена, офіціантка розраховує на пристойні чайові, тому гасає бджілкою, буквально читаючи по його губах.

— Давай так, Леопольдівно. Кожному по три шоти, хто швидше вип'є, той отримає три бажання. А хто програє — той ці бажання виконає. Погнали на рахунок два? Один... два... — цей гад перекинув у себе ці кляті шоти набагато швидше за мене, переможно всміхаючись.

— Так не чесно! Я не встигла зосередитись!

— Все по чесному. А тепер, моя рибко золота, на брудершафт. Моє перше бажання. Потім ми з тобою підемо танцювати — це буде друге бажання. Танцюватимемо стільки — поки я не скажу «годі».

— А яким буде третє бажання, нелюде? — Дзуськи, нехай не думає, що виграв. Я тобі ці бажання так виконаю, що ти забудеш, як тебе звуть і захочеш собі такі самі шкіряні стрінги.

— Дізнаєшся після того, як виконаєш друге, — знущально посміхається, а спритна офіціантка вже несе два келихи шампанського. Оце я намішаю і завтра в мене замість голови буде великий чавунний дзвін.

Немов два дуелянти беремо келихи, переплітаємо руки, насолоджуємось вишуканим ігристим, після чого я нахиляюся до його губ:

— Що ж... нехай тобі буде так само солодко, — знову цілую першою. Навіть не цілую, а танцюю своїм язиком у нього в роті, запрошуючи на вальс. Спочатку ніжно, потім пристрасть наростає і… Броніславович перехоплює ініціативу, намагаючись вийняти з мене душу цим поцілунком. Довів мене до запаморочення зараза така. Тішить, що цей поцілунок зводить його з розуму так само, як і мене.

— Після такого поцілунку тепер складно буде повернутися до «викання», хотітиметься весь час «тикати», — бурмотить Любчик, ледве відірвавшись від мене.

— Навіть не знаю, як ти із цим впораєшся, — хмикаю та почуваюся сп’янілою частково від цього поцілунку, частково від випитого. — Будемо «тикати» один в одного потай від усіх, тільки коли залишатиметься наодинці. Твоє бажання — твої проблеми… мушкетере.

— Ти така ... навіть не уявляєш, що мені хочеться з тобою зробити, — з виглядом «триматися більше немає сил» глибоко вдихає і бере себе в руки. — А тепер, звабнице, ходімо танцювати, — простягає мені руку, задоволено всміхаючись. — Чула вираз, що танець — це вертикальний секс? Тож готуйся кохатися зі мною, Христино…