Розділ 13

— Я ввійду з чорного ходу. Зустрінемось усередині, — збираюся шмигнути за ріг, але Броніславович хапає мене за руку, рішуче підтягуючи мене до себе. Занадто рішуче і надто близько.

— Ох вже це солодке слово «халява». Так, Христино? А якщо всі кралечки почнуть по знайомству безкоштовно на шоу пролазити, вийде, що хлопці просто за «дякую» будуть яйцями під музику трясти? Я здатний заплатити за нас обох, — криво усміхаючись, красномовно вигинає свою темну брову.

Думки, звичайно, геть дурні, але мені вже стає цікаво він і в ліжку здатний читати нотації?

— Який ви... ти у нас благородний та правильний. Просто-таки захлинаюся враженнями і щиро захоплююсь. Ну, пішли, зайдемо по багатому, — думаю, у нього скоро виробиться імунітет до моїх підколів, але поки що хижий вогник у цих уважних очах не гасне. Так хочеться дізнатися, чи згадує він наш поцілунок. Ох, дай мені волю — я б його до істерики довела своїми питаннями.

  Потрапляючи всередину — опиняєшся в зовсім іншій розкутій атмосфері, яка нагнітає передчуття моменту, що тобі буде дозволено торкнутися забороненого плоду. Сьогодні переважно жіноча публіка, але чоловіки теж зустрічаються, тож на броненосця ніхто пальцем не тицяє, просто поглядають з цікавістю, тому що він у нас чоловік видний і в нього на лобі написано «я сексі-бос, до мене суворо за записом».

Приємна ненав'язлива музика, усміхнені офіціантки у відвертому міні та насичене феромонами повітря, бо тут усі трохи збуджені. Окрім мого гендиктатора, звісно. Хоча… він у нас темна конячка, хтозна, що коїться в голові у цього офігенно харизматичного мужика, враховуючи, що він не дивиться на інших, а вирячився виключно на мене.

— Яке козирне місце нам дісталося, — сідаю за столик біля сцени.

— Тому що все має свою ціну, Леопольдівно, — вимовляє мені у вухо Броніславович, галантно відсуваючи для мене стілець.

— Тобто ти все вимірюєш у грошовому еквіваленті? — Доводиться повернути до нього голову і мало не зіткнутися з його губами, тому що він досі наді мною нависає.

— Ціна — це не завжди бабки. І ти чудово про це знаєш, провокаторко.

— За твою присутність сьогодні поряд зі мною мені теж доведеться заплатити якусь ціну? — заворожено дивлячись у вічі цього збіса самовпевненого у собі мушкетера — я в них загрузла, мене затягує силою, якій складно чинити опір.

— А ти сама як гадаєш? — Примружившись, спокусливо закушує свою нижню губу, гіпнотизує, випробовує. Це хто ще кого провокує? Все одно що дражнити дитину цукеркою. Садюга.

— Вирішила, що ти прийшов подивитися шоу та трохи розслабитися, — лепечу, корчачи з себе дурепу.

— Христино, ти вже велика дівчинка, повинна розуміти, що причина зовсім інша, — хмикнувши, сідає поруч.

Насправді я здогадуюсь, чому він тут, інтуїція вже давно закидала мене натяками, які тепер пульсують унизу мого живота. Проблема в тому, що я не збираюся з ним спати. Нам не можна. …Але нічого не забороняє просто відірватися та випустити емоції. А потім, можливо, навіть у понеділок нам доведеться серйозно поговорити та розставити кордони… або попрощатися.

— Звичайно розумію, одному сидіти в чотирьох стінах так самотньо, а тут така купа лялечок різного віку… і без ліфчиків. Давай замовимо коктейлі, через пару хвилин розпочнеться перший виступ. Другим під псевдонімом «Серцеїд» виступатиме мій Мурчик.

— Чекаю не дочекаюся. Спеціально розміняв великі купюри, щоб засунути йому кілька двадцяток у капелюх, — іронічно скривившись, Ярослав підзиває офіціантку, замовляючи найдорожчі коктейлі у цьому закладі.

— Вирішив вразити дівчину? Вона бідолашна аж дихати перестала, — підсовуюсь до нього ближче. — Тому що на мене це твоє «можу собі дозволити» — не діє.

— Я в курсі, Леопольдівно, що тебе може вразити тільки тактильний контакт, тому я тебе поки що не чіпаю, — на його гарні губи наповзає нахабна посмішка.

— Пф, поки що! Ну ти у нас і оптиміст! — Ох і небезпечну гру ми затіяли. Нехай я молода, грайлива, ризикова, безбашена. А йому це навіщо? Невже він не може знайти собі коханку? Не вірю!

  Номери стриптизерів — це майже міні-вистава з костюмами та декораціями, спеціально підібраною музикою та образом. І успіх такого виступу залежить від професіоналізму та зовнішніх даних самого чоловіка. Коли на сцену вийшов «Капітан Мао» і пані в залі захоплено заверещали — Броніславович тільки скептично скривився, відпиваючи свій коктейль. Його розважає не танець накачаного мужика у шкіряних штанях, а реакція та вигуки деяких жінок, які вимагають зняти з себе все та спуститися до них.

— Тебе не вражає? — я свій коктейль вже вижлуктила і мені принесли другий.

— Мене засмучує, що довкола стільки самотніх жінок. Або ж їх не задовольняють їхні коханці, тому вони й тягнуться за емоціями, припхавшись на чоловічий стриптиз.

— Гей, містере Сноб! Це помилкове судження! До речі, якщо тобі знадобиться сценічний псевдонім, то я тобі його вже придумала. Тут повно самодостатніх жінок, які просто прийшли розважитись, яким по приколу. Цікаво, судячи з твоєї логіки, до якої категорії потрапляю я?  

— Не коментуватиму, бо це прозвучить вульгарно, — у відповідь на моє запитання, красномовно пирхає Броніславович.

— Що й не дивно, адже ти не вмієш робити жінкам компліменти, — парирую у відповідь.

— Зате я вмію їх задовольняти, — у розпал стриптиз-шоу між нами знову починається спаринг, кожен схопився за свою «шпагу». Ось тільки алкоголь у моїй крові вже розв'язав мені язика, який все важче втримати за зубами.

— Тоді логічно з мого боку поцікавитися, чому ж в такому разі твоя дружина від тебе втекла? — Ох, я не просто йому на хворий мозоль наступила, я йому ніби сірчаної кислоти на свіжу рану хлюпнула. Хочеться відразу вибачитись, але це навряд чи щось змінить.

— Дуже скоро ти про це дізнаєшся… сонечко, — вимовляє з чарівною усмішкою, але таким тоном, ніби зачитав мені смертний вирок.

— Я нетактовна, зухвала та нестримана. Я не можу тобі подобатися, і секретаркою бути твоєю теж не можу, — хитнувши головою, хочу знову відсунутися, але Ярослав не дозволяє, раптом обхвативши мене однією рукою за талію.