Розділ 3

Ярослав

— Ярику, у мене до тебе буде велике прохання, — Аліна обдаровує мене спокійною усмішкою впевненої в собі жінки. А от я щосили намагаюсь приховати свою злість. Минуло вже два роки після нашого розлучення, але у мене чомусь досі усе в душі перевертається, коли я на неї дивлюсь. Щось лишилося. Корінці колишнього кохання ніяк не відімруть. Те, що Аліна зустрічається з чоловіком набагато старшим за мене — б'є під дих моїй самооцінки, доводячи мені, що я все ж таки не бездоганний. Якийсь мужик, який старший за неї на п'ятнадцять років, робить її щасливою, а в мене не вийшло, бо я «занадто амбітний та зациклений на собі» за її словами. І це її заслуга, що між нами збереглися нормальні відносини. Я б не назвав їх дружніми, бо якби ми залишилися друзями — я б, напевно, знав усе про того чувака, яким вона мене замінила, але мені навіть не цікаво як його звуть. Як і їй не цікаво, що заради зустрічі з нею я переніс переговори з німцями.

— Я припускав, що ти наполягала на зустрічі не тому, що скучила, — після мого невдалого шлюбу я все частіше посміхаюся криво і більше не вірю у велике світле почуття. Досить, награвся у кохання, більше не пропонувати. — Кажи, що треба.

— Знаю, що ти у пошуку нової секретарки.

— Хочеш влаштуватись до мене в офіс? Не впевнений, що зможу спрацюватись із колишньою дружиною.

— Не розумію, чому вони у тебе надовго не затримуються. Може проблема в тобі, а не в дівчатах? — їй завжди можна було мене підколювати, їй одній я дозволяв все, що завгодно, поки мені не заявили в лоба про розлучення. Зараз їй здається, що натяк на якісь мої недоліки — дуже вдалий жарт. Вставила ніж у спину і ані краплі сумніву, що я їй допоможу. Я справді не збираюся їй відмовляти, але обов'язково відіграюсь. — Ярославе, це важливо. Потрібно аби ти взяв на роботу дочку мого коханого. Лео запевняє, що вона неймовірно здатна та розумна дівчина. Досвіду роботи у неї ще немає, але схоплює все на льоту, закінчила економічний університет, відповідальна, симпатична. Звати Христина. Я з нею особисто поки що не знайома, Лео тримає від колишньої дружини та дочки наші стосунки в секреті, але я схильна довіряти його словам і не хочу, щоб мій коханий хвилювався через якісь несуттєві речі. Тобі ж не складно взяти дівчинку до себе та дати їй можливість старту?

Згідно киваю у відповідь на її прохання. Таке відчуття наче вона нагодувала мене лайном. Натомість я тепер точно знаю на кому відіграюся — на цій відповідальній та симпатичній дочці сраного Лео. Треба ж як вона турбується про свого коханця, за мене Аліна чомусь ніколи так не переживала.

— Чому це він тебе приховує? — цікавлюся, порушуючи власні принципи і, звичайно, не без іронії. — Може він і не розлучений?

— Не кажи дурниць! Леопольд чесний і порядний чоловік. Ми повідомимо про наші заручини на його дні народження, яке вже за місяць. Для таких новин потрібна певна атмосфера. Сподіваюся, ти радий моєму щастю? — Усміхається з ніжністю, вона завжди так робила, коли їй було щось від мене потрібно. І тільки зараз до мене доходить, що переді мною лицемірка, а її фальшивій ніжності ціна три копійки.

— Звичайно, я радий твоєму щастю, Аліно. Безмежно, — пирхаючи, кручу в руці порожній келих і знаком прошу офіціанта повторити.

— То я можу розраховувати на твою допомогу? Візьмеш дівчину собі під крило?

— Без проблем. Сподіваюся, вона така ж розумна й неймовірна, як її тато, — відверто єхидничаю. Маю право. — Алінко, давай відверто. Чим цей Леопольд власник студії звукозапису кращий за мене? Я молодший, і я, напевно, багатший, зі мною можна поговорити на різні теми, у мене прекрасне почуття гумору, начебто навіть не скупий і в ліжку у нас було все нормально. У нього інструмент в штанях більший чи він майстерно зуби заговорює?

— Лео вміє те, чого тобі не дано. Тільки не ображайся, Ярику. Він ставиться до жінки, як до богині, з ласкою, ніжністю та трепетом. Він уміє слухати та втішати, балувати, надихати та підтримувати. З ним я почуваюся королевою, — Аліна по-королівські поводить плечиком.

— А-а-а, ясно. Цікаво, що з цього приводу думає його колишня дружина. Їй не сподобалося бути королевою? — випиваю одним ковтком свій коньяк і підводжусь з-за столика. — Не відповідай, немає сенсу продовжувати цю розмову. Насолоджуйся своїм статусом богині поруч зі своїм підстаркуватим богом. І не хвилюйся, я нагляну за його донечкою.

…Я дуже чекав на зустріч з дитям цього Леопольда, навіть почав заздалегідь втрачати терпіння. І вона мене не розчарувала. Гарненька і з характером язикатої відьми. Ти їй слово — вона тобі три. Дивиться в очі з таким зухвалим викликом, що за десять хвилин нашої з нею розмови я двічі впіймав себе на бажанні притиснути її до стіни і жорстко вп'ятися в губи. Не розумію, як це їй вдалося. Можливо, це ревнощі зі мною грають таким чином, адже ця бідося — дочка того самого довбаного Лео, якого обожнює моя колишня дружина. Тому в мене така дивна реакція.

Не схоже, що Христині Леопольдівні потрібна ця робота, скоріше батьки натиснули і вона змушена грати за їхніми правилами. Якби я її не взяв — вона б з мого кабінету вийшла пританцьовуючи. Але їй не пощастило. Я не звільню її в жодному разі. Доведеться забути про ділову етику. Бо раптом у мене виникли грішні плани на майбутнє. Збираюся її дратувати, бісити, маринувати і зводити з розуму. Її батько забрав у мене колишню дружину, а я заберу в нього дочку. Вони самі мене про це попросили.