Розділ 1

— Серце моє, от тільки не треба робити такі скривджені очі, — тато у своїй улюбленій манері невдоволено підтискає губи, тим самим підкреслюючи, що він налаштований рішуче і будь-які суперечки закінчяться моїм провалом.

— А я не скривджена — я, трясця, в шоці! Якщо ви не помітили, у мене щелепа вже бовтається нижче колін! Чому, ну чому вам раптом спало на думку прийняти рішення замість мене? — З обуренням дивлюся на маму, яка явно на боці батька. Десять років розлученні, але коли справа стосується їхньої любої донечки вони завжди виступають злагодженим єдиним фронтом. — Мені двадцять п'ять і я цілком можу думати своєю власною головою!

— Іноді дитину треба підштовхнути, — мама недбало знизує плечима. — Як птахи іноді виштовхують своє доросле пташеня з гнізда, аби воно, падаючи, навчилося літати.

— Ти подивися, не батьки, а якісь свідомі ластівки! Дяка богу, що не зозулі! — намагаюся вгамувати свої бурхливі емоції, але там така амплітуда, що в мене до ранку вистачить сил бульби надувати. — Ви влаштували мене на роботу навіть не порадившись зі мною! Ви не просто виштовхали мене з гнізда, ви спочатку зав'язали мені очі, ускладнили, так би мовити, завдання! Я закінчила економічний університет, щоб працювати секретаркою? Ви про таке майбутнє для мене мріяли?

— Сонечко, ти отримала диплом рік тому, але так і не знайшла ніякої роботи. Натомість ти ходиш з дідом рибалити. Ми хвилюємося, — підозрюю, що тато просто ревнує, бо я багато часу проводжу з його тестем, з яким вони так і не стали друзями. Тато вважає діда селюком, а дід називає мого батька снобом. Коли ці двоє зустрічаються — спаринг двох бійцівських собак у порівнянні з ними відпочиває.

— Тому що я досі шукаю себе, намагаюся зрозуміти, де в цьому суспільстві моє місце! На це потрібен час. Що поганого в тому, що я поділяю захоплення діда? Він мене, між іншим, вчить життєвої мудрості!

— Господи, та чому цей фахівець з карасів, гачків та хробаків може тебе навчити?! — закочує очі тато. Мені, до речі, теж дісталася від нього ця дурна звичка. — Опущу подробиці, якими зусиллями мені вдалося втиснути твою кандидатуру на перше місце списку претенденток на цю посаду! В «УКРФАРМПРОМ» гідна зарплатня, можна взяти непоганий старт саме з цієї компанії, а її гендиректор — вимогливий і принциповий керівник, ось у кого треба вчитися. Як хочеш, Христино, але сьогодні у тебе співбесіда! Збирайся, я відвезу тебе особисто!

Обклали з усіх боків! Усі виходи перекрили своєю батьківською турботою! Гаразд, це ще не трагедія. Адже я можу не підійти цьому принциповому гендиктатору, тому не особливо старатимуся. Якщо він розумний мужик — одразу мусить допетрати, що я не секретарка, а стихійне лихо. З мене така помічниця, як з коня балерина.

Навіть переодягатися не стала. Джинси, кеди, футболка, ніякої косметики, суцільна простота та натуральність.

— Все, я готова випасти з гнізда! Помчали! — Усміхаючись з викликом, хапаю улюблений рюкзачок.

Тато, мовчки окинувши мене поглядом «ти знущаєшся?», киває мені на двері, підставляючи мамі щоку для прощального поцілунку. Досі не розумію, навіщо було розлучатися?! Зате залишилися найкращими друзями! Як по-сучасному, по-європейські! Спільні обіди щонеділі, спільний відпочинок щороку першого тижня липня. Що за любов така? Як на мене, то це гемор і суцільна морока. Ніколи не вийду заміж! Дивлячись на моїх батьків, я остаточно зрозуміла, що користі від цього ніякої. Залишуся самостійною та вільною! Тим паче вчені якогось там дослідницького університету довели, що секс ніяк не впливає на якість життя, все в нашій голові.

  Тато не любить розмовляти за кермом, вважає, що це наражає на небезпеку життя пасажирів і водія. Він у мене в цьому плані надто правильний зануда, вони з моїм дідом колишнім гулякою та хуліганом, як небо та земля.

Хоч я й примчала до офісу гендиректора без запізнення, його тимчасовий помічник все одно заявив мені з роздратованим виглядом, що бос вже чекає, втрачаючи терпіння. Капець, заявочки.

Відчуваю, що у цього боса всі завжди винуваті і для цього не обов'язково повинна існувати причина. Добре, що мені фіолетово візьме він мене на роботу чи ні.

Постукавши, заходжу до кабінету. Навіть за найсучаснішими мірками — доволі розкішно. Господар прямо з порога намагається донести відвідувачам, що тут все дорого, особливо його час. Виявляється, спортивне харчування та дієтичні добавки приносять нехилий прибуток. Тільки зараз розумію, що не спитала, як звуть генерального крутелика. Упс, ось і перший конфуз.

— Ти довго збираєшся тупцювати біля дверей? — Голос у крутого мачо в блакитній сорочці приємний, хоча ці владні нотки гладять проти шерсті мою внутрішню бунтарку. Підходжу ближче. Дивлячись на одні тільки руки, як він їх тримає, як закочені рукави сорочки, цей перстень на мізинці, марку годинника — можна відразу сказати, що переді мною триндець який впевнений у собі екземпляр.

— Я можу дізнатися, як мені до вас звертатися? — питаю прямо і поки що чемно. А потім подивимося на його поведінку.

— Ярослав Броніславович. Відразу хочу попередити, в моєму офісі вітається ділова етика. Помічу, що ти зі мною фліртуєш — ми одразу попрощаємось. Дві попередні секретарки саме так і вилетіли, — карбує кожне слово байдужим тоном і навіть не дивиться на мене, за що відразу заробляє мінус одне очко за моєю оціночною шкалою. Ха, дуже мені треба тебе домагатися. Бач, який! Я взагалі не хочу тут працювати!

— Не переймайтеся, Ярославе Броніславовичу, — господи, язика можна зламати поки виговориш. — Ви абсолютно не на мій смак.

Отакої, тепер ти на мене дивишся своїми синіми-синіми очима. Такий насичений колір в природі рідко зустрічається. То ти у нас ексклюзивна пташка. Гарний зараза, тепер розумію, чому дівчата на тебе западають. Але гарні чоловіки — це справжнісіньке покарання, та ворота у особисте пекло. Це я точно знаю, тому наважуюсь додати ще одну фразу, сподіваючись, що він мене відразу звільнить і ділу кінець.