1. Дзеркало

Коли заходжу в будинок, почуваюсь трохи незручно. Я попросила бабусю дозволити мені провести в цьому напівзакинутому будинку круту вечірку на честь Геловіну, потім запросила сюди всіх топових блогерів та інших молодих зірок Києва, але… Ну блін, тут все таке жахливе…

Клінінг замовити не встигаю, всі відмовляються приїжджати прямо зараз. Тому доводиться прибиратись самій.

Я вже зовсім відвикла від подібного, але заради найкрутішої вечірки я маю впоратись. 

Починаю прибирання з першого поверху. Вітальня, їдальня, коридор, далі кухня, що особливо важко. Тут все в поросі, дуже брудно, я весь час чхаю. 

Але я маю зробити з цього будинку цукерочку! А потім ще прикрасити… Ну, у мене є цілий вечір, ніч і день. Добре, що Геловін випадає на суботу.

Я маю сподобатись тим двом топовим блогеркам, щоб ми змогли зробити колаборацію! 

І ще… Можливо, коли мій блог вийде на новий рівень, Кен помітить мене і я доведу, що я тепер зовсм інша… 

Прибирання затягується аж до ночі, мене все не влаштовує. Будильник сповіщає про те, що я маю викласти  вечірні сторіси. Але я не можу показати людям оце все. 

Я йду до спальні. Починаю і там наводити геловінську красу. Тут красивий доволі містичний вид з вікна, особливо виділяється місяць і готичний будинок. А коли я бачу, як на фоні місяця пролітає пара чорних тіней у вигляді летючих мишок, я взагалі в захваті. Треба обовʼязково зняти це!

Я знімаю вид з вікна, але мишки летять далі. Тоді я знову налаштовую світло і ракурс. Мені подобається, що позаду стоїть дзеркало і воно ніби копіює мене. 

Бачу свою красиву спину, довге біле волосся. Я так довго старалась, щоб досягнути всього цього. Сиділа на дієтах, займалась спортом, майже нічого смачного не дозволяла собі вже три роки. Окрім як на день народження. Доглядала за собою і витрачала на це час. І це дало свої плоди. Не так просто мати красиву зовнішність, часто це ще більша робота над собою, ніж якась розумова. 

Кен побачить мене і зрозуміє, що був неправий, коли мене відштовхнув. 

Хай пройшло декілька років, але я все ще не могла забути його. І те, як коли я хотіла зізнатись йому в коханні, поставив мене у френд-зону однією фразою про те, що ми завжди будемо кращими друзями.

Але я розумію… Розумію, чому він відштовхнув мене. Ну якому хлопцю сподобається дурнушка сімдесят кілограмів плюс, в окулярах, дурнуватих анімешних одежинках, навіть дитячих кігурумі "Хеллоу Кітті"? 

Нікому. Нікому не могла сподобатись та я. 

Але зараз я інакша. 

Я знову дивлюсь в екран телефону, аж раптом погляд чіпляється за відображення в дзеркалі. Там, де мала бути моя спина, моє шикарне волосся, зараз якась повненька дурепа в кігурумі "Хеллоу Кітті"! 

Вона сидить в такій самій позі, що і я, у неї та ж рожева стрічка у волоссі. Але зачіска і одяг … вони з мого минулого. І сімдесят кілограмів плюс теж звідти…

Серце починає битись часто-часто. Ні, це мені бачиться. Коли я обернусь, то побачу тільки себе. Це буду справжня я, та, яку я бачу у відображенні кожного дня!

Невже це все той пунш, який я дегустувала для вечірки, вдарив мені в голову? 

Ні, зараз я обернусь і її не буде.

Я роблю глибокий вдих і різко розвертаюсь до дзеркала… 

***
Як вам глава? Буду вдячна за сердечко і коментар, книга буде безплатною і короткою