Розділ 17

Пограбування інкасаторської машини потрясло тихе містечко. Сума була великою, двадцять тисяч, але куди більше жаху викликав той факт, що одна з інкасаторів, молода жінка на ім'я Марина, була вбита. Під підозру одразу потрапив її чоловік, Михайло.

Він був у шоці. Він любив Марину, і новина про її смерть стала для нього нищівним ударом. На допиті він був пригнічений та розгублений. Слідчий тиснув, ставив одні й самі питання, намагаючись зловити його протиріччях.

-Де ви були в момент пограбування? - Голос слідчого звучав холодно і безпристрасно.

-По сигарети відійшов.

-Угу - слідчий Громов зміниться на обличчя - За цигарками відійшов.

Він висунув наган чоловіка. Експертиза показала, що з цієї зброї було зроблено постріл. 

-Поясніть це, - слідчий дивився на нього.

Михайло був у розпачі. Він не міг це пояснити. Але правда була набагато страшніша. Підозрюваний не знав, що слідчий, який веде справу, підтасував докази, щоб звалити провину на нього та закрити справу. Слідчий знав, що Михайло - легка мішень, людина, зламана горем і не здатна захистити себе.

- Що мовчиш? 

 Удар у щелепу звалив чоловіка на підлогу. Слідчий зі своїм помічником підійшов до Михайла і почали бити. Руки. Ногами. Удари падали один за одним.

- Ну що зволікати? - Підняв за грудки Михайла, прошипів слідчий - Визнавати провину будемо?

- Ну що сволота? - Підняв за грудки Михайла, прошипів слідчий - Визнаватись будемо? 

 Він струсив його за грудки. Побите обличчя, безвольно мотилялося. 

- От чорт-слідчий відпустив допитуваного. Чоловік безвольно підвівся. - Він здох.

 Далі було просто. Справа була закрита у зв'язку зі смертю підозрюваного. Михайло, формально, сам повісився.