"Банальні думки людини"

Чому я не боюся самотності....

Отже, хочу почати з того, що за останні пару років у мене дуже сильно змінилося моє оточення та коло спілкування. І тому зараз у мене практично немає друзів, лише є одна подруга з якою ми спілкуємося та бачимося не так часто, бо у кожної із нас є своє особисте життя та ми обидві працюємо. Хоча останнім часом, я навіть від неї дуже сильно віддалилася і потроху зникає бажання з нею спілкуватися. І в моєму розумінні це нормально, бо в мене є певні цінності та зовсім інші бачення певних речей. Тому, хочу сказати, що я свідомо обираю не спілкуватися та не заводити дружбу з тими людьми, з якими у мене не співпадають погляди та які не бажають виходити із своєї "бульбашки комфорту" і бояться змінювати своє життя.

До чого я це все веду.  Я та людина, якій простіше проводити весь свій вільний час на самоті, ходити/гуляти десь самій, подорожувати самостійно та відвідувати деякі заходи сама. Бо на своїй практиці відчула, як це - коли ти пропонуєш людині кудись поїхати або якось провести разом час, то вона починає знаходити 350 відмовок і причин. Я розумію, що у кожного є свої справи. Проте ми живемо у такий час, коли не потрібно все відкладати на потім і відмовлятися від задоволення людських потреб. Також тут грає велу роль і виховання, і середовище у якому росла людина. Тобто, я росла у такому середовищі, де батьки давали мені можливість побачити набагато більше, ніж проживання у селі (хочу зазначити і звернути увагу на те, що мене моя мама виховувала самостійно і вона старалася мені все дати по максимуму і щоб я могла щось у цьому житті побачити окрім села та райцентру). Хочу наголосити на тому, що тут я нікого не засуджую, а лише ділюся своїми думками та досвідом і нікого не хочу образити своїми висказуваннями. Це суто лише мої думки, якими я ділюся зі своїми читачами.

Отже, я все це веду до того, що я сама по собі інтроверт і мені комфортно більшу частину часу проводити на самоті, і при цьому не відчуватиму провини чи якісь інші емоції через те, що уникаю спілкування з іншими. Це пов'язано із тим, що я не надто сильно прив'язана до спілкування та комунікацією із людьми. Також хочу додати те, що зараз більшість людей нічим не цікавляться, не розвиваються і стали якимись не цікавими, бо з цими людьми мені доволі важко знайти спільну мову та немає про що поспілкуватися. Але ти знаходиш невелику кількість однодумців з якими ти спілкуєшся, знаходиш спільну мову та кайфуєш від взаємодії з цими людьми.

Проте хочу сказати, що останнім часом мені довелося мінімізувати спілкування з усими через те, що я зараз обираю свій власний комфорт і мені просто напросто не цікаво з кимось спілкуватися, приділяти свій особистий час і тому подібне. Тому я в принципі не парюся через те, що у мене мінімальне коло спілкування (родина, робочий колектив, подруга та хлопець) і не маю дуже близьких друзів/знайомих. І мені простіше мати якусь незалежність від будь-якого кола спілкування, бо можу спокійно кудись вирватися і не надіятися ні на кого, бо постійно будуть якісь відмовки і тому подібне.

Для мене самотність, це те - що дає мені силу для чогось більшого і мені не доводиться відволікатися на щось інше та витрачати свій ресурс на непотрібних людей. Тому, коли мені хтось каже, що я якась не така і ні з ким не спілкуюся, то це така моя особливість. І це також пов'язано із тим, що я таким чином економлю свої внутрішні ресурси та свій емоційний стан.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше