Рибка Барабулька і рожевий кит Балансій

У прозорому-чорному морі, де хвилі біліють баранчиками, жила маленька рибка Барабулька. Їй все було цікаво, тому вона завжди ставила запитання і мріяла дізнатися щось новеньке, однак зовсім не любила лягати спати.  

Одного теплого вечора Барабулька плавала біля каменів, коли почула знайомий голос: 

— Онученько, пливи сюди, час лягати спати — гукнула її бабуся, стара й мудра рибка, що знала безліч дивовижних історій. 

— Бабусю, ще рано лягати спати, краще розкажи мені щось неймовірне! — вигукнула маленька рибка дивлячись на бабусю своїми великими очами. 

Бабуся посміхнулася і почала: 

— Коли я була ще така, як ти, я теж усе питала і плавала повсюди. І от одного разу, коли хвилі були особливо спокійні, я побачила... кита. 

— Кита? Але ж кити живуть в океані, — перебила її Барабулька та здивовано подивилась на бабусю. 

— Так, але цей був особливий. Він був рожевий. І плавав... не у воді, а в небі! 

— В небі?! — здивувалась Барабулька, — Як це можливо? 

— Його звуть Балансій. Він не просто кит, а повітряний захисник гармонії. Коли у світі надто багато шуму, крику чи суму — Балансій пропливає хмарами, і в душах настає тиша й спокій. 

— А ти з ним говорила? — захоплено спитала Барабулька. 

— Ні, але я чула його пісню. Вона була водночас потужна і тендітна, що камінчики танцювали гопак, а хвилі ніжно підспівували йому. 

— Я хочу його побачити! — вигукнула Барабулька. — Він справжній? 

— Якщо дуже вірити, ти побачиш його крізь товщу води, коли небо стане рожевим, а зараз, тобі час спати, — сказала бабуся і торкнулась губами голови Барабульки. 

— Добре бабусю, — прошепотіла Барабулька уже майже сплячі. Вона подивилась в небо де побачила велику рожеву хмару та почала уявляти, що це великий кит Балансій.  

Бо найчарівніше в житті це те у що ми віримо.