Балада про кохання
Балада про кохання
Ось з’явилось перше листя,
Розцвітають квіти –
Це прийшов у наше місто
Королевич Квітень.
Він, крокуючи степами,
Роздивлявся всюди,
І, милуючись садами,
Дихав в повні груди.
Серед тих садів зелених
Він помітив квітку –
Ні троянду, ні лілею –
Дівчину-сирітку.
Її очі наче зорі,
А її волосся,
Наче хвилі в Чорнім морі,
Дрібненько вилося.
На її біленькім личку
Губи, як корали –
Цю дівчину невеличку,
Наче змалювали.
Вітерець тихенько віє,
Зеленіють віти.
Квітка – дівчина із мрії.
Закохався Квітень.
І для неї устеляв він
Стежки пелюстками,
І уквітчував поля він
День у день квітками,
Цілував її волосся,
Обіймав за плечі,
Сяяв він удень із сонцем ,
З місяцем - надвечір.
А та дівчина не знала
Про кохання Квітня,
Щирим серцем покохала
Хлопця-однолітка.
Біла сукня, мрії білі,
Всюди безліч квітів –
Все скінчилося весіллям.
Засмутився Квітень.
Він засмучений заплакав
Й на зеленім листі
Разом з дощиком залишив
З кришталю намисто.
Потім сонце золочене
Освітило віти –
За щасливу наречену
Був щасливий Квітень!
Відредаговано: 25.09.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
