1.

- О, так! – вигукнула кароока блондинка, читаючи дошку оголошень, на якій писала вся інформація для учнів. Зараз там висіло оголошення, що в останню неділю травня у шкільному спортзалі відбудеться випускний бал у стилі «маскарад». – Джулія, ти уявляєш? Майк все ж вмовив Стена.

- Еліс, поблажливо похитала головою шатенка, прикриваючи сині, як самий океан очі. – Та твій Майк кого хочеш вмовить.

- Це так, - гордо випнула груди Фелпс, але потім спохмурніла, строго повернувшись до подруги. – Ти ж підеш?

- Еліс, я…

- Цей тон мені вже не подобається, - надула губи блондинка. – Це через Бена Нортона?

- Еліс! – спалахнула Коннор, але потім важко зітхнула. – Загалом так. Він там буде з новою дівчиною, не знаю, як її звуть. Мені занадто боляче на це дивитися.

- І чому ти не зізналася йому в почуттях, так як я Майку? – похитала головою блондинка. – А раптом Бену ти теж подобаєшся, як і я Куперу? Він так зрадів моєму зізнанню… 

- Ти була п’яна! – вигукнула дівчина. – Ти б не призналася ні за що, я, якщо б не алкоголь.

Джулія посміхнулася білозубою посмішкою, і, обернувшись, повільно побрела по коридору.

- А може і тобі напитися? – підморгнула їй Еліс, наздогнавши подругу майже біля виходу із школи.

- Я не п’ю, - посміхнулася Джулія, і, махнувши рукою на прощання пішла геть.

Еліс завжди була Джулії кращою подругою, не дивлячись на те, що був період, коли вона подобалася її обранцеві Бену Нортону. Як тільки Фелпс перевелася в їх школу, відбою від прихильників у неї не було. Не відстав від них і головний Казанова школи Айсбой – так звали хлопця в його кругах, а також усі його пасії. Але Еліс не повелася на нього, а Джулія… Джулія з першого погляду. Як тільки переступила поріг старшої школи їхнього міста. Як тільки сіла біля нього на уроці англійської, оскільки його кращий друг Майк Купер і за сумісництвом хлопець Еліс, ходив на уроки французької. Як тільки вона трохи не впала з даху школи, коли її цькували однокласниці. А він врятував її. Втримав. Так, напевне саме тоді вона і закохалася в нього по вуха. Ну що поробити, якщо її любов не взаємна ось вже третій рік. І ось через кілька днів у них буде останній випускний бал, і після цього Коннор вже більше не побачить його. Від цієї думки у неї хворобливо стиснулося серце.

- Ой! – зойкнула Джулія, після того, як стукнувшись об стіну з однієї людини, впала на п’яту точку. Піднявши очі, вона побачила хлопця своєї мрії.

« - Ну, звичайно! – спалахнула дівчина. – За усіма законами жанру. Я не могла зіткнутися з кращим другом, Олівером, а тільки з предметом моїх фантазій».

 - Обережно, - посміхнувся хлопець, подаючи руку, а Джулія раптом замислилася про його кличку. Чому «Айсбой»? Він ніколи не був холодний до людей, навпаки, завжди допомагав, посміхався… Тоді чому? – Не забилася?

Його приємний голос вирвав з думок синьооку дівчину.

- А? Що? – дівчина повільно кліпнула, і, в одну мить зрозумівши, в якій вона ситуації знаходиться, швидко піднялася, не приймаючи допомогу хлопця. Сірі очі Бена блиснули, і Коннор поспішила виправдатися.- Пробач, я задумалася.

- Напевне, яке плаття вдягнути, - хмикнув Нортон, ховаючи мускулисту руку в кишеню модних сірих штанів. Так, він завжди одягався стильно, наскільки йому дозволяли гроші. А судячи з пліток, що їх розносили шанувальниці брюнета, їх у нього немало.

- О, ні, - почала виправдовуватися синьоока, за що подумки уже била себе по голові. – Я не піду.

Брови Бена повільно поповзли вгору.

- Невже в цій школі є дівчина, яка не цікавиться випускним балом?

- Напевне, - знизала плечами Коннор, відчуваючи незручність.

- Чому? – не втримався брюнет, недовірливо зиркаючи на шатенку, що незручно переминалася з ноги на ногу під пильним поглядом сірих очей.

 - Я краще посиділа б дома і почитала книги.

- Та ви вимираючий вид дівчат, міс Коннор, - зареготав Нортон, і розкуйовдив рукою темну шевелюру. Джулія закусила губу уважно слідкуючи за його жестом. Серце шалено билося, і вона опустила голову сподіваючись, що хоч трохи заспокоїться.

- Це чому? – раптом запитала вона.

- Не зважай, - махнув рукою хлопець. – Слухай, ти…

- Бен! – заволав дівочий голос, і в ту секунду на здивованого Беннета хтось налетів, повисаючи у нього на шиї.

- Медісон! – обурився хлопець, знімаючи зі своєї шиї дівчину. Та, як тільки опустилася на бетонний тротуар біля воріт школи, після чого, відразу, прижмурившись, подивилася на Джулію, що зиркала на цю парочку з неприхованою заздрістю.

- О, Коннор, - солодко проспівала та. – А ти чого тут?

- Якраз йду, - пробурмотіла Джулія, і, обійшовши їх, пішла геть, проклинаючи себе за неуважність, водночас не помічаючи, як пара сірих очей спостерігала за нею, поки вона не сховалася за рогом.

***

- Яке? Це? Чи краще червоне?

Еліс тримала в одній руці сукню м’ятного кольору, а в іншій – красиву сукню довжиною до підлоги червоного кольору, з невеликим вирізом, і очікувально дивилася на подругу.