Ужаси ночі. Частина перша. Срочна новость. та Частина ІІ. Зловєщє полнолуніє.

Літо1980. Наші канікули проходили.як у звичайних дітей
( квач, м яч, резінки-скакалки і посиденьки в халабуді за
"настольними іграми"). Нє, геніальні плани,канєшно ,
появлялись, но їх в останню хвилину зривали
непередбачувані обставини.То ключові фігури одвозили на
село чи посилали на горОд або в ценртальний хлєбний. Чи
заставляли прибирать у хаті. Або саме в цей момент срочно
требувалась наша допомога при зборі вишень-яблук-грушабрикос- малини. Було,шо батьки всіх відправляли в
міський кінотеатр на дитячі сеанси, на пляж і карусєлі (під
суворим наглядом) і навіть подоставали білети в
болгарський цирк, шо був тоді у нас з гастролями. На дивні
збіги ніхто не звертав уваги..
Тим сонячним ранком в п ятницю халабудна братва з
повними бідончиками і майже в повному складі
прогулочним шагом рухалась од нашого магазіна вздовж
садіка в направлєнії дому. Раптом на горизонті з явилась
бєгуща з криком:"Срочная новость!!!" фігура малого Ігоря ,
шо до того часу перетворився на шустрого і смишльоного
первоклашку.Та фігура коло нас різко тормознула,піднявшистовп куряви і задихающімся шепотом повідала страшні
речі:
-Я утром в "бєлому домі" на засєданії був, а Васька-алкаш
у двір зайшов,а там якраз пошти всі наші предки чогось
товклися, а Васька розказав, шо ми Олімпіаду на кар єрі
робить собіраємся.а папа Томки рижої йому " домашній
продукт" в бутилці з-под сітра виніс, а моя мама банку
гурків малосольних..... Я в дирку на дверях бачив....
Колектив стояв.як громом поражонний. Ми ж думали,шо
мужичок під лавочкою за халабудою перебуває в солодких
сорокаградусних грьозах А він.....
-Це ж грандіозна підсЕра!!!!-- вибухнула тиша
возмущьонним до краю баском Бабенчихи..
Горобці коло калюжі перелякано пурхнули подалі .
Бідончики здригнулися. Подряпані ноги прийняли
молочний душ і понесли нас в сєкрєтний штаб розробляти
операцію "Возмєздіє"
.


Возмєздіє вирішили не відкладати.
До самого вечора в халабуді бурхливо проходив
підготовчий етап операціі.
Самого об єкта возмєздія дома не було. Розвідка доповіла,
шо він з друззями на стройці унічтожає свій гонорар за
прєдатєльство.
На старій простині,(шо Тамілчина мама хотіла пустить на
тряпки),моєї Таньки помадою і "Лєнінградськой" тушшю,
( шо ,єслі намочить для діла підходила лучче.чим уголь) ,намалювали страшноє ліцо..
Простинь надівалась на позичену з Бабенкового сарая
швабру і закріплялась нитками. Виходило настояще
кашмарне прівідєніє.
О третій ночі вирішили постукать Васьці у вікно. Він
підходить дізнатись,в чому справа, прівідєніє з являється,
літає перед вікном туди-сюди і корчить рожі. Ми
устрашающе підвиваємо.Гість, парЯщій в ночІ,
Бабенчихиним голосом грізно вопрошає:" Как тєбє
спітся,предатєль?." Васька лякається,ховається під кровать
і дрижить там до ранку. А якщо закричить чи побіжить у
двері- - стрибаємо через забори по своїх розкладушках,
молнієносно розбираємо прівідєніє і ховаємо по
дворах( швабру-- на веранду, простинь- під матрас). Єслі
шо-- з перепою в полнолуніє і не таке з людьми буває..
Операція потребувала особливої чіткості виконання і
шпіонських кличок.
Домовились, шо ,як розляжемося по дворах, агенти Малиш
(Ігорь), Бєлка (тобто,я), Радха ( Бабенчиха) і Бамбук
( Колька Лисенко) по черзі несуть вахту через годину. Для
цього тихенько потирили у дорослих наручні годинники і
перевірили роботу раціі. До цього набору я додала фонарік
і "Пепі Довгапанчоху"
Стемніло. Лицарі "бичка" і стакана принесли Ваську
додому. Агент Малиш заступв на пост. Повний місяць над
переулком хитро- злорадно улибався, наче був нашим
спільником....
.