Свайба

Кінець травня 1977року." Команда молодості нашей"
тільки починає формуватися і ,натомлена плідною
працею ,саме спочиває в тіні своєї першої халабуди .В
суботу на свайбі у Юрки Рябоконя ми танцювали в
шалаші,їли смачнючий торт, а декому навіть пощастило в
"Ікарусі" в ЗАГС проїхать. Обсуждаєм, значить, розпісь,
нєвєсту і.канєшно, сладкій стол.
- Фата красіва,шо капєц! А плаття.як у прицеси в тому
кіно: празрачне, з золотом, з камушками і переливається....
-Прямо,як імпартна тюль в Тамілкіной мами, токо без
камушков.
-Ото,єслі би попробувать з той тюлі фату зробить... А ,як
замотацця, то й плаття буде...
-Мамка тюлі в стірку познімала, Пока всі на роботі.а дід на
базарі,можу тихенько винести... Но нівєста буду я!
-А женіх-Колька Лисенко. У нього піджак самий
луччий,шо в школу на лінєйку одівав.
-А ми свідєтєлі! Брат в прошлом году школу кончив,красна лєнта в гандіропі валяється, з неї нам якраз дві
получиться!
-А Томка рижа розписувать буде. Губи і брови
карандашами нарисуємо, начьос зробимо і хай на
табурєтку залізе. Коло кучі піска. Тіпа то ЗАГС.
-А сьогодні понеділок?- басить не в тєму Наташка
Бабенчиха.
-Наче... А шо?
-Мамка каже,свайба в будні-- пагана примєта...
- Яка примєта?! Ми ж панарошку.І Всьо равно в виходний
не получиться, бо тьотя Свєта тюлі постірає.
Білий "запорожець" діда Мишка прикрасили лєнточками .
Замість пупса на капот посадили малого Ігоря(4 роки),бо
ляльки не знайшлось,а він якраз був подходяще пухлий і
нарядний. Лєнтами прив язуваться катєгорично не захотів,
но за 150грам "батончика"(з передплатою) побути
церємоніальною прикрасою погодився. Те авто ніколи не
замикалося, то ж ми іноді туди залазили, за умови,шоб
цеглу з-під коліс не виймать і не бібікать. Але сьогодні на
кутку дорослих нема, а на свайбі бібікать положено і
машина має іхати .Єслі шо, сама покотилася, бо дід колеса
погано закріпив.
В халабуду занесли торт"Барвінок" і кілька пляшок
лимонаду( всі витрусили копілки,а старші пацани збігали в
гастроном на "п яний угол").
І стою я на табурєтці перед величезною купою свіжого
будівельного піску, красногуба-чорноброва,начьосана-залакірована. В руках шкіряна папка з золотим візерунком
(там була мамина подяка від ГОРОНО). Красіві молодята в
салоні, гості висять на автівці,як магнітики на
холодильнику, "Запорожець" потихеньку рушає, Ігорь на
капоті щасливо улибається.... План був геніальний, но не
ідеальний. Це я зрозуміла,коли помітила діда Мишка з
тьотею Свєтою на початку переулка. Дід від побаченого втрачає дар рєчі, починає зіпати ротом,як риба на березі, і
ускоряється. Тьотя Свєта, видно,шо пока нє внікла, но на
всякий случай тоже ускоряється.Тьотя Таня якраз виходить
забрати малого Ігоря обідать, бачить його улибяющімся на
капоті і автоматично ускоряється. Сам празднічний
автомобіль замість того,щоб красіво і торжествєнно
завмерти перед табуреткою(як було задумано) , теж діко
ускоряється. Перелякано стрибаю в бік на пісок, але
промазую і боляче стукаюсь тим місцем,де мамин деркач і
бабусина кропива періодично збирались на педраду."Гості
"осіннім листячком осипаються в пилюку, скажене авто з
розгону в їжджає в пісок і зупиняється. "Пупс" злітає на
вершину гори піску і виє пожежною сиреною. Красіві
молодята випадають із дверцят, причому женіх при падінні
безнадійно псує луччий піджак , а нівєста намагається
виплутатись з восхітітельної імпортної тюлі , від чого та з
тріском дереться і навсігда перестає буть восхітітєльной
Ми кричимо, бо треба шось робить , тьотя Света кричить
над Тамілою і тюллю, Тьотя Таня кричить над малим
Ігорем, до діда повертається дар матєрной
рєчі.Дальнобійник дядя Коля,що відпочивав після
чергового рейсу і чий будівельний пісок став епіцентром
подій, прокидається, вибігає на вулицю і приєднується до
общого хору в частині тієї  самої рєчі. А над усим цим--рассудітєльний басок малої Бабенчихи:"Я ж казала, шо
свайба в буддень-пагана примєта!