- 32 -

За кілька годин до коронації.

Сільвана лиш увійшла до своєї кімнати, де на неї чекали прислуга, що зібрати її належно. Вона не очікувала там застати й Ідану Вайс. Жінка виглядала щасливою, й керувала процесом відбору сукнями.

— Як я рада тебе бачити. Тут все майже готово. Обрала тобі кілька суконь, аксесуарів. Сподіваюся, ти не проти, щодо мого втручання?

— Я завжди рада вашій допомозі. Ви ж це добре знаєте, — Фалоне всміхнулася.

— Тоді скоріше проходь. Налийте пані кави, яку я принесла. Сіві, моя люба дівчинка, це для мене неймовірна честь. Я і мріяти не сміла, що мені колись випаде нагода збирати королеву.

— Чутки швидко поширюються. Я не встигла вам це особисто повідомити.

Сільвана сіла на туалетний стільчик, де відразу прислуга подала їй чашечку запашної кави.

— В палаці нічого не приховаєш, — всміхнулася Вайс. — Корну ти маєш одягнути на голову короля, так як ти офіційна його дружина. Люблю ці традиції із діленням алкоголю, — жінка зазивно розсміялася. — Її до речі вже також підготували.  Ти не злишся на мене за те, що я взяла на себе всю підготовку?

— Ні. Ви ж знаєте, я погано поки що орієнтуюся в справах палацу.

— Моя люба дівчинка, я тобі  всім допоможу. Ось візьми, лиш поглянь на цю красу, — Вайс махнула рукою і в цей момент прислуга подала подушечку з короною короля. Ідана взяла до рук й протягнула її прямо на коліна Сільвани. — Хіба не чарівно? Візьми лиш її до рук, — Вайс доторкнулася до зап’ясть Сільвани, скеровуючи її руки до золотої прикраси.

Корона королеви лежала на іншій подушечці недоторканою.

—  Ніколи нічого подібного не тримала в руках. Корона короля.

— Еге, — Вайс не відпускала зап’ясть Сільвани, доки прислуга не закашляла, даючи зрозуміти, що мусить нанести макіяж королеві.

— Добре, хай тебе збирають, побачимось на коронації.

— Ідано, — спинила її Сільвана. — Щойно завершиться коронація, я віднайду правду і зроблю все можливе, щоб ви були поруч із сином.

— Дякую, моя люба!

***

До зали, де велися військові переговори, і де вперше відбулася в неї близькість із Ароном, Сільвана увійшла в при піднятому настрої. Арон і Даран змовкли, щойно вона увійшла.

— Не дивіться на мене так. Потім часу на те, щоб зібратися, в мене не буде.

— Ти маєш  приголомшливий вигляд, — прокоментував Даран. — Тому так і дивимося.

— Це взагалі-то мали бути мої слова, моїй дружині, — насупив брови Арон, впираючись руками в стіл, де були розгорнуті сувої та мапа із детальною картою підземелля.

— Я мала рацію. Вайс справді хоче тебе отруїти, — Сільвана підняла руку, де красувався браслет. Тут було п’ять бусин, всі вони були виконані із дорогого мінералу. Якось Віві мені сказала, що таке, просто так не дарують. Тож мені прийшлося детальніше вивчити цей браслет. Бусини магічно з’єднані між собою. І в центральній, — Сільвана вказала пальцем на фігурку Левіафана. — У змія відкритий рот, який був наповнений дрібними золотими кристалами. Тепер він порожній. Ідана ненав’язливо змусила мене взяти до рук корону, вона торкалася моїх зап’ясть. Ще ранком золоті кристали були. Тепер ні. Тому, якщо я одягну корону та тебе, гадаю щось погане станеться.

— Вайс точно співпрацює із Еліасом, — підтвердив Арон здогадку для самого себе.

— Вона маскувала своє відвідування. Син був прикриттям. Вона знала за Сільвану, і навмисне її привела до Еліаса, бо той хотів її бачити. Це вона була тою, хто слідкував для нього, і хто відправляв листи, — додав Даран.

— І вона була тою, хто хотів нас посварити, — Арон виструнчився, схрестивши руки на грудях.

— Я справді повірив, в те, що ти мені не довіряєш, — невдоволено пробубонів Агосто.

— Вибач. Я мав все перевірити, перш ніж розкрити карти.

— Тоді й те, що на тебе напали її рук? — запитала Сільвана. — Коли були перегони.

— Це вже ми дізнаємося в неї, — відповів їй Агосто. — Чаклунів не було знайдено як і залишків магії.

— І як ми спіймаємо її на гарячому? — запитала Фалоне.

— Ось, що ми зробимо, — Арон дістав із кишені два коротких кинджала й поклав їх на стіл.