672. ПУГАТЬСЯ >>> (лякатися); (полохатися)

Вступ

Московське дієслово пуга́ться охоплює як загальне відчуття страху, так і раптовий переляк із зовнішньою реакцією. В українській мові ці значення розводяться двома різними дієсловами — лякатися і полохатися, що дозволяє точніше передати психологічний стан або реакцію.

✦ Уточнені тлумачення з прикладами вживання

Лякатися
— відчувати страх, тривогу, внутрішній переляк; нейтральне, загальновживане слово.
Лякатися темряви, лякатися наслідків, лякатися власної тіні.

Полохатися
— раптово здригатися від переляку; часто з зовнішньою реакцією (рух, втеча, метушня).
Типово вживається щодо тварин і птахів, але можливе й щодо людини — у художньому або розмовному стилі.
Кінь полохнувся пострілу. Дитина полохнулася різкого звуку.

✐ Коментар до українських відповідників у реченні

лякатися власної тіні — тривалий психологічний стан страху, внутрішня тривожність;

полохався від стукоту — миттєва, різка реакція на подразник, майже інстинктивна.

Одне московське пугаться перекладається двома різними українськими дієсловами, залежно від характеру страху.

✧ Сталі словосполуки

лякатися правди

лякатися відповідальності

лякатися змін

полохатися пострілу

полохатися шуму

полохатися, мов кінь

✍ Поради

Якщо йдеться про внутрішній стан, переживання, страх як почуття — обирайте лякатися.

Якщо страх раптовий, рефлекторний, з рухом або втечею — уживайте полохатися.

У художньому тексті полохатися додає динаміки й образності.

⚠ Типові помилки

❌ Він полохався майбутнього
✅ Він лякався майбутнього

❌ Дитина злякалася гучного вибуху й кинулась тікати
✅ Дитина полохнулася гучного вибуху й кинулась тікати

📊 Порівняльна міні-таблиця 672А

☝ Пояснювальна примітка

У московській мові пугаться не розрізняє тип страху — це робить лише контекст.
В українській мові це розмежування лексичне, а не контекстуальне:
лякатися ≠ полохатися.

✐Літературний приклад

«Серце не звикло лякатися грому, але сьогодні воно полохалося від кожного спалаху блискавки, ніби передчувало біду».

✅  Висновок

Розділ чітко демонструє одну з ключових переваг української мови:
одне багатозначне московське слово → два точні українські відповідники, які дозволяють передати і стан, і реакцію без двозначності.